Не забудьмо того поля,
Де почили бояки…
З ними вклалась спати воля,
Одцвіли надій квітки.


О, вернися, наша славо!
Сміло, браття, згине враг;
За свободу та за право
Нум до бою, нум під стяг!

О, порвіться ті кайдани,
Що дихнуть не даєте;
Вдруге, знайте, злі тирани,
Їх уже не скуєте!

Най судились ми на жертву…
Будь заклятий без кінця,
Хто зневажить долю мертву
Благородного борця!

Що величніш: за країну
Люті муки, смерть, тюрма;
А чи промінь на хвилину
За прихильність до ярма?