Вікіджерела:Поезія сьогодні/22 листопада

МИХАЙЛО МАКСИМОВИЧЪ
ТАРАСОВИ ШЕВЧЕНКОВИ.
35. Марця 1858.

На святе Благовѣщеньє,
 Тебе привѣтаю,
Що ты, друже мо̂й, вернувся
 Зъ далекого краю !
Ой, якъ дуже за тобою
 Тужила Вкраина;
Усе тебе споминала,
 А якъ мати сына.
Твои думки — туманами
 По лугахъ вставали;
Твои слезы — росицею
 По степахъ спадали;
Твои пѣснѣ — соловейкомъ
 Въ садах щебетали....
Да що й казать! Треба, кажуть,
 Великои хусты,
А щобъ людямъ завязати
 Говорливи усты.
А тепера вже й не треба,
 Бо вже время иньше:
Теперъ людямъ говорити
 И дыхать во̂льнѣше.
Хвалять Бога!… Вже й ты зъ нами,
 Нашъ любый кобзарю!
Бувай здоровъ — намъ — на радо̂сть,
 А собѣ — на славу.
Перебувъ ты тяжке лихо
 И лиху недолю
Заспѣвай-же новыхъ пѣсень
 Про людськую волю;
Заспѣвай намъ такихъ пѣсень,
 Щобъ мати-Вкраина
Веселилась, що на славу
 Тебе породила!