Несе мужик у ночовках
До дому свячене:
Яйця, паску і ковбаси
Й порося печене.

І порося — як підсвинок,
Та ще й з хроном в роті…
Несе бідний, тай спіткнув ся
У самім болоті.

І схибнулись нові ночви,
Затряслось свячене,
І в болото покотилось
Порося печене.

Глянув мужик на болото,
Посвистав до лиха,
Відвернув ся, на бік плюнув
Тай промовив з-тиха:
 

„Та свиня таки свинею!
Правду кажуть люде:
Святи її, хрести її, —
Все свинею буде!“

8. II. 1859.