Вікіджерела:Поезія сьогодні/14 вересня
Багряний листопад. (Київ, 1941)
Відлюдний дуб схилився край дороги,
горбатий і потворний, як мара.
Потріскалась на нім товста кора,
і в реп'яхах угрузли чорні ноги.
В грізні хвилини бурі і тривоги
стоїть він непорушний, як гора,
з височини навколо позира —
на шлях, долину, ліс і перелоги.
Ні діти, ні пташки не дружать з ним;
під тінь його мандрівець не заверне
і не зігріє від багаття дим
це дерево і горде і мізерне.
Самотній, він в пилу кінчає дні,
бо ліс для щогл росте у гущині.
Гадяч, 1940 р.