Вікіджерела:Поезія сьогодні/10 грудня

Микола Некрасов

З чужого поля. (Київ, 1985)

ПРОРОК

Не дорікай: «Забув він осторогу!
Сам згубу кличе… хто пак винен тут?»
Незгірше нас він бачить неспромогу
Добру служити, а лякатись пут.

Бо любить він безмежніше та вище,
В душі ні крихти світових заман.
«Заради брата йдуть на кладовище;
Заради себе топчуть людський лан!»

Так він гада, і смерть для його мила;
Не скаже він: жизнь його потрібніш;
Не скаже він, що марно згине сила:
Свою недолю він зазнав давніш.

Враги його поки що не розп'яли;
Та прийде час, — він не мине хреста…
Його послав бог неба та печалі
Червам землі згадати про Христа.