Воля (часопис)/1919/1/Частина 1/„Nie honorowo, ale zdrowo“
| ◀ На чужині | Воля (часопис) „Nie honorowo, ale zdrowo“ |
Швайцарія й Україна ▶ |
|
|
Володимир Мурський.
З ґазет.
Польський воюючий імперіялізм на протязі останнього місяця повів против українського народу та його незалежности кампанію на два фронти. З одної сторони армія Галлєра, порушивши „слово чести“, яке дав Падеревський в Парижі, пішла походом у Східну Галичину, і творить там полеві суди над українським народом, з другої знов голоситься світу, що український рух чисто большевицький, а в Галичині викликаний Німцями та піддержуваний з їх боку грішми, збруєю і т. п. За для цього, щоб завести лад і порядок, та здавити німецьку гидру, яка відростає в особі українського руху, Польща мусить виконати своє історичне післанництво і відновити свої історичні гряниці. Це має бути по думці панів Падеревських та Дмовських єдиний спосіб для заведення ладу на Сході, та забезпечення Заходу перед азійсько-большевицькою навалою.
Що Поляки не перебірали ніколи у средствах, щоб дійти до своєї ціли, це знаємо ми вже давно. Останні напади на українство перед обличчам мирної конференції в Парижі, це тільки один етап в цій політиці, якої придержуються усі польські партії, від Дмовського аж до Морачевського і Дашинського. Користаючи з цього, що Україна веде боротьбу на кількох фронтах і не має майже ніякої змоги відбивати удари ще й на парижському фронті, вони, маючи антантську пресу у своїх руках, роблять „відповідний настрій“ і стараються скомпромітувати український визвольний рух в очах Европи, та цим забезпечити собі вільну руку і карний мандат против України.
Протиукраїнська військова кампанія на галицькому та волинському фронтах, завдяки підмозі армії Галлєра, дала Поляком певні хвилеві успіхи. Армія Галлєра, по запевненням так антантських політичних кол, як і згоді на це Поляків, мала бути вжита виключно против большевиків. Та замість большевицького фронта попала вона на український. Щоби усправедливити цей крок польського правительства, ведеться на антантському ринку кампанія провокації проти Українців. Не перебіраючи в средствах, голоситься світу, що Директорія та її армія подалися в большевицький табор, що большевики перейшли гряниці Галичини і д. і тому Галлєрівська армія сповняє вложений на неї обовязок. Що тичиться знов уряду Західної Української Республіки та її армії, то це авантура піддержувана Німцями та Австрійцями на німецькі гроші, при підмозі німецьких та австрійських офіцирів і т. п. Галицькі Українці, весь час до війни і підчас війни, піддержували австрійський уряд, вели всякі протиантантські інтриґи і тому антанта мусить їх вважати за своїх ворогів. Заняття Східної Галичини Поляками, які є одним із членів антантського союзу, вповні оправдане.
Як бачимо гра поведена тонко і через це, що антантські кола цілковито не розуміють ситуації на Україні і не стараються безсторонно вглянути у ці події, вона ту і там може мати успіх.
Героїчна пятимісячна боротьба України з большевицькою навалою всеж таки, мимо побожних божань Поляків, знайде свій відгук подиву в історії і вона своє слово скаже. Такої ґіґантської боротьби, при таких ненормальних умовах, не вів ще в обороні своїх прав ніхто. Цього закрити не можна, а що більше історія скаже своє слово і про тих, які усіма силами перешкажали цьому. Що до закидів про австрофільство чи ґерманофільство Українців, „німецьку інтриґу“ і т. п., то ми постараємося Полякам пригадати дещо такого, на що вони скромно спустили тепер заслону.
Що австрійські Поляки весь час були підпорою кожного австрійського правительства, це факт відомий і його замовчати не можна. Формула „Przy Tobie Panie stoimy i stać chcemy“, яка появилася в відомому адресі польських послів до цісаря Франца Йосифа року 1867, повторювана була нераз, а навіть вже підчас війни, в травні 1917. року висловив її п. Лєон Білінський в імені чолобитної делєґації польського народу перед Карлом І., який тоді перебував в Кракові. У цій депутації, за винятком польських с. д., не бракувало ні однієї польської партії. Був тут і Яворський і Кендзьор і Длуґош і инші сьогоднішні „антантофіли“.
В кілька тижнів пізніще, коли на порядку дневному австрійського парляменту була справа військових кредитів та воєнної позички, вибухла против міністерства Клям-Мартінща велика опозіція, в якій не бракувало ні Українців, ні Чехів, ні полудневих Славян. Австрійське правительство опинилося в скрутному становищі. А тоді коло польське вратувало ситуацію і своїми голосами ухвалило кредити на війну против тієї самої антанти, яка тепер повинна їм заплатити за це коштом українського народу.
Ще до вибуху війни та в початку її почали формуватися в Австрії, під знаком польського „Naczelnego Narodowego komitetu“ польські лєґіони до боротьби против антанти. На чолі західнього лєґіону станув
тоді теперішний президент польської республики Пілсудський. Про його пляни пише Андрій Морачевський у своїй брошурі п. з. „Zarys sprawy polskiej w obecnej wojnie“, виданій в Льозанні р. 1915 таке:„Пілсудський, творячи завязки польського війська, мав отсей плян: охоронною лінією Росії є правий беріг Висли. Її військові зарядження кажуть догадуватися, що з хвилею вибуху війни, її війська опустять лівий беріг Висли, та що вона піде наступом від Волині на Східну Галичину. Раптовний напад від Кракова на опорожнену від російських військ частину Королівства, унеможливить Росії переведення мобілізації в найлюднійшій частині Польщі. Отже людського матеріялу для утворення польської армії буде доволі. Ходить о це, щоби масу населення перемінити в армію, дати їй орґанізацію та новочасну збрую. Офіцерів виробили військові орґанизації, вишколені перед війною в Галичині. Збрую повинні достарчити у власнім, добре зрозумілім інтересі, Австрія та Німеччина. (!!)
Автор каже дальше, що центральні держави, посуваючи все дальше свою бояву лінію на схід, будуть віддалятися від своїх орґанізацийних підстав і ось в цьому моменті центральні держави будуть мусіли звернутися до когось за поміччу. Цю поміч може їм дати тільки Польща. (!!)“
Що автор брошури стояв тоді дуже близько до Пілсудського і знав його пляни, це факт. Хоча цей стратеґічний плян і не вдався, однак лєґіони польські зістали зорґанізовані і воювали против Росії, яка була тоді членом антантського бльоку. Рівночасно з мілітарною акцією повели Поляки широку акцію інформаційну в австрофільському дусі. Появляється цілий рад брошур і публікацій німецькою мовою, як прим. L. Wasilewski „Die nationalen und kulturellen Verhältnisse im sogenannten Westrussland“ (Відень 1915). W. Feldman „Deutschland, Polen und russische Gefahr“ (Берлін 1915). W. Studnicki „Die Umgestaltung Mittel-Europas durch den gegenwärtigen Krieg. Die Polenfrage in ihrer internationalen Bedeutung (Відень 1915), dr. M. Straschewski „Die polnische Frage“ (Відень 1915) та инші, у яких звязується будучність Польщі з будучністю центральних держав.
Цих фактів здається доволі, щоби виказати, що закид австро- чи ґерманофільства мусять перш усього Поляки поставити собі. І коли вони нині, одягнені в тоґу святого антантського обурення, мають відвагу бути нашими суддями, то це ще раз показує ясно малу моральну вартість їх народу. „Nie honorowo ale zdrowo“, каже польське прислівя. Ця засада практикувалася на протязі цілої польської історії, практикується вона й тепер. Чи не доведе вона польський нарід до цих самих результатів, як в р. 1172—1795, побачимо!
Навіть сьогоднішний найбільший польський „Антантофіл“ ґенерал Галлєр був перед війною австрійським офицером і звався Josef Haller von Hadenburg. З початком 1900 років він був інструктором школи однорічних охотників у Львові, вважав себе Німцем і говорив навіть з Поляками тільки по німецьки, бо як сам тоді заявляв „він польської мови не знає і знати не хоче“. Сьогодня цей пан у святому обуренню кидає громи на „ґерманофільство“ українців.
На закінчення ще одне мале curiosum. Польські кола голосять, що Українці в Галичині озброєні за німецькі гроші, мають німецьку збрую і т. д. А тимчасом у віденській часописі „Zeit“ з дня 3. червня 1919 р. Nr. 5993, поміщений звіт зібрання членів астрійської ліквідаційної комисії та її рішення. І ось в пункті 3-му читаємо таке:
„Вивіз амуніції а передовсім постачання її Полякам, які знаходяться у війні з Українцями, належить здержати.“
Значиться для борьби з Українцями Поляки черпали средства не тільки від антанти але й від ненависних Німців. Що це факт, найкращий доказ те, що ні польська ліквідаційна комісія, ні польське посольство цієї вістки не заперечило. Знову, як бачимо „nie honorowo ale zdrowo“.
| Для цієї роботи не вказано ліцензію, або вказана ліцензія не підходить для Сполучених Штатів. Причина: Недостатньо інформації, щоб визначити ліцензійний статус у Сполучених Штатах |