Вов-гов
Ой подай, дівчино, ручку,
Поцілую я тебе,
Милий вітер вже нас кличе,
У мандрівку нас веде.
Поцілуй та не питайся,
Де то сонце нас веде,
Ми мандруємо усюди,
Де лиш вітер понесе!
Чарівне синє небо,
Чорні гори та ліси,
Вітер колихає,
Срібні крапельки роси.
Красиві ті кольори
Для бурлацької душі,
Подертий черевик в нас,
Помандруємо усі!
Дай, дай… Вов - гов!
Раз пішли ми у мандрівку
Попід гори-небеса,
І знайшли ми ту доріжку,
Що не вернеться назад.
Я сказав їй: "Не журися,
Не лякайся тий завдань,
Ми ідемо до мети,
До тих найкращих сподівань!"
Чарівне синє небо…
