Виправа в поле
Осип-Юрій Федькович


 - Ой брате мій, ой коханий,
     Чого ти ходиш заплаканий?
Гай, гай, не думай, поїдем за Дунай,
     Гей, поїдем, коханий!

     - Ой рад би я, милий брате,
     Гей, рад би я не плакати,
Але ж тяженько на моє серденько -
     Гадає розпукати.

     - Ци, може, ти, брате, плачеш,
     Що родина ба й не бачиш?
Цісарська фана - дружина кохана,
     Чого ж більше ти хочеш?

     - Вбери фану в буковину,
     Все не стане за дружину.
Гей, горе, горе поведе за море!
     Там, відай, я загину.

     - Не тра, брате, нарікати:
     Хоть підемо воювати -
Ой гоя, така ж наша доля, -
     Ти думай, що гуляти.

     - Ой гуляти ба й гуляти
     Там, де грають на гармати...
Гой, гоя, гоя, ти, долечко ж моя,
     Гей, мати ж моя, мати!

     Ой мати ж ти моя, мати,
     Піщов твій син погуляти:
Гей, гаю, гаю, то п'ю, то гуляю,
     Гей, то п'ю, то гуляю!

     Ой пив же я та й напився,
     Як ліг спати - не будився...
Гей, гаю, гаю, кервавий Дунаю,
     Вже-м навіки упився!