випар

випар

*Ви́пар, ру, м. 1) Испарение. І синій чад, змішавшись з нудним запахом воску та з випаром тіл, висів над глухим гомоном в хаті. Коцюб. 2) Выпаривание. Сл. Нік.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28