Пречиста Діво радуй ся Маріє! У сине море сонце ясне тоне,
І своє світло ніби кров червоне По всій країні доокола сіє, —
А там зазульку в гаю десь чувати,
А там звіночок став селом ковати, Там в борі вітер листьом шелевіє: Пречиста Діво радуй ся Маріє…
Пречиста Діво радуй ся Маріє!
Он молод жовняр ляг си на мураві,
Личко студене, шати му кроваві, Розстрілен нині, бо — самий не вміє…
Камратя яму темну му вкопали,
І на спочинок бідного в ню склали; Уже не скаже, як звінок запіє: Пречиста Діво радуй ся Маріє…
Пречиста Діво радуй ся Маріє!
Під плотом сіла удовиця мати,
До себе тулит бідне сиротяти, І плаче ревне, серденько їй мліє, —
Ба вже не плаче, вже і не голосит,
Склонила голов, більше не підносит, Зірниці плачут, а звінок німіє… Пречиста Діво радуй ся Маріє.
Пречиста Діво радуй ся Маріє!
Там онде блудит сплакана дитина,
Без тата, мами, бідна сиротина, Нічо не їло, душечка му мліє, —
І хоче в хату бідна навернути,
Господар псами тровит єго, чути: Верескло, впало, кров ся зніжки лїє… Пречиста Діво радуй ся Маріє.
Пречиста Діво радуй ся Маріє,
Бо я не можу… Вшак я маю душу,
І чути мушу, і дивити мушу, Що тут на світі, ах тутки ся діє!
Да як до гробу зложут моє тіло,
Де темно, тісно, студено, зотліло, Де нич не плаче, де усе німіє, — Пречиста Діво радуй ся Маріє!
|