Весна-красна Маланочка, а ще кращий Василюньо

Про текст
Назва:	Весна-красна Маланочка, а ще кращий Василюньо
Записано в:	в Бучацькому пов., Галичина
Дата запису:	1912
Записувач:	Антонюк
Записано від:
Жанр:	щедрівка
Опубліковано в:	Колядки та щедрівки. Зимова обрядова поезія трудового року. Київ. Наукова думка. 1965. Упорядники О. І. Дей (тексти), А. І. Гуменюк (мелодії). Відповідальний редактор М. Т. Рильський
[[Файл:|300px|безрамки|центр]]

Весна-красна Маланочка,
А ще кращий Василюньо.
Ой черчику Васильчику,
Посію я ті в городчику,
Буду я ті шанувати,
Три рази на день підливати
І вершечки зщипувати,
Маланочку затикати.
Наша Маланя красна, красна,
Варила пиріжки з сира, масла.
Масельцем їх примастила,
Василюня припросила.
Наша Маланя тужить, тужить,
Василюня любить дуже.
Якби-м єго не любила,
То би-м за ним не ходила.
Наша Маланя дністровая
А в Дністрі воду брала, брала,
Тонкий хвартушок замочала.
Повій, вітре буйнесенький,
Висуши хвартух тонесенький.
Повій, вітроньку, як сяк, як так
Висуши хвартушок дрібний, як мак.
Ой із поля вітер віє,
Там Василюньо жито сіє.
А Маланочка волочила,
Слізоньками промочила.
Під зелененьким дубом, дубом
Били жовнярі в бубон, в бубон.
Там жовнярі в бубон били.
Маланочку забавляли,
Маланочку забавляли,
З неї сукню заставляли.
Буде ж мене Василь бити,
А нікому боронити.
Ой щіткою, гребінкою,
Веретеном, кужілкою.