Веселі вірші/Циган на толоцї

Веселі вірші
Степан Руданський
Циган на толоцї

• Цей текст написаний желехівкою.
• Інші версії цієї роботи див. Циган на толоці

Фрайштадт: «Вістник Життя», 1918

Циган на толоцї.

Вміли-сьте, кумцю, варити, не вміли давати.

Народня приказка.

Пішов Циган на толоку
До сусїда зрання;
Та в сусїда без обіда
Косив до смеркання.
Ізнеміг ся сїромаха,
Косить і не косить;
Аж під вечір пан господар
Вечеряти просить.
Іде Циган вечеряти,
Та слину ковтає…
Садовить ся на покутї,
Пояс розпускає.
Садовить ся на покутї,
Випив пів бляшанки,
Та, як муха до патоки,
Припав до маслянки.
Припав Циган до маслянки,
Яндилу кінчає…
Аж тут кума вареники
З печі висуває.
Схаменув ся бідний Циган,
Та вже не поможе!…
Іззїв кілька вареників,
А більше не може.
А тут іще й вареників
З стола не приняли,

Як порося печенеє
До хрону подали…
Подивив ся бідний Циган,
Тай став промовляти:
„Вміли, кумцю, ви варити,
Не вміли давати!..“