Веселымъ людямъ на втиху!/Йихавъ козакъ за Кубань, сказавъ: дивчыно, прощай!
| ◀ Ой, годи намъ журытыся… | Веселымъ людямъ на втиху! Писни Чорноморськихъ козакивъ Йихавъ козакъ за Кубань, сказавъ: дивчыно, прощай! |
Ой, зъ-за горы снижокъ летыть… ▶ |
|
Йихавъ козакъ за Кубань, сказавъ: дивчыно, прощай!
Ты, коныку вороненькый, несы та гуляй.
Постой, постой, ты, козаче твоя дивчына плаче,
Съ кымъ ты йійи покыдаешъ, ты самъ подумай!
— Билыхъ ручокъ не ламай, карыхъ очокъ не стырай,
Мене къ соби зъ добычою зъ війны дожыдай!
„Не хочу я ничого, тильке тебе одного,
Бувъ-бы тильке ты здоровый, а все пропадай!"
— Царська служба — довгъ воинськый, треба мени йихать въ військо,
Щобъ гряныцю защыщаты видъ лютыхъ врагивъ. —
„И безъ тебе, мій мыленькый, врагъ погыбне лютый-дерзкый,
Ты жъ на війну не йизжай, мене не покынь!“
— Що-жъ тоди козакы скажуть, колы йимъ за мене скажуть,
Що довгъ царськый позабувъ, себе и людей? —
„Ой, мій мылый, мій серденько, колы рикъ судывъ вирненько,
Ты на війну пойизжай, мене-жъ не забудь!“
— Ой, я-жъ тебе не забуду, покы самъ на свити буду,
Колы-жъ умру на війни, не плачъ объ мени. —
„И сльоза зъ очей не кане, въ свити якъ тебе не стане,
Колы врагъ тебе убье, — убье и мене!“
Свыснувъ козакъ на коня: оставайся, молода!
Я прыбуду, якъ не згыну, черезъ тры года!
Я-жъ рученькы заломывшы, кари очи заплакавшы,
Не знаю, якъ за сльозамы додому дійшла.