варцаб

варцаб

*Варца́б, ба, м. Подоконник. Франко. «В поті чола».

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28