Буковинські товариства рускі

Буковинські товариства рускі
Омелян Попович
1892
Опубліковано в газеті «Буковина», Ч. 1, Ч. 2
Буковинські товариства рускі.

Головний збір тов. „Руска Бесїда“ в Чернівцях відбув ся в недїлю, дня 10-го січня під проводом голови товариства Омеляна Поповича при участи 26 членів. Голова отворив засїданє сердечним повитанєм членів, що сим разом досить численно і то навіть з подальших сторін явили ся, щоб взяти участь в нарадах над піднесенєм просьвіти дуже ще темного руского народу на Буковинї.

По прочитаню і одобреню протоколу попередного загального збору відчитав голова отсе справозданє з дїяльности видїлу за р. 1891-нй:

Панове Товариші!

Задача головних зборів кождого товариства лежить не тільки в тім, щоб зібраним членам товаришам подати докладний образ розвою товариства минувшім роцї, але головно, щоб розглянувши ся в дїяльцости і зіставши сї з цїлею і засобами товариства, парадитись на підставі досьвіду над способами, якими можна-б усьпішнїйше йти до мети, витиченої в статутах товариства. Товариство „Руска Бесїда“ поставило собі за головну цїль: просьвітити незрячих братів. До осягненя сеї цїли конче трох чинииків, а то: видавництва книжок, розповсюдненя тих видань між народом і гроший на сполучені в видавництвом видатки, Отсї три чинники мав уступаючий видїл усе перед очима й старав ся о одно, о друге і трете, Не наша, а ваша річ, Ви, Товариші, осудити, чи й о скілько сповнив виділ вложений на него обовязок; але при тім удартесь і самі у груди й скажіть собі щиро, чи кождий з вас сповнив і свою повинність, і чим причинив ся до піддержаня так важного для народу товариства, яким є „Руска Бесїда“, що має нести сьвітло правди і науки в темні маси народу нашого.

Починаючи від видавництва товариства нашого подбан видїл о те, що й сего року виходила „Біблотека для молодїжи, міщан і селян“. Про стійність, вартість сего виданництва не менї — редакторови єго — говорити; про те най говорять імена ласкавих і жертволюбивих, бо зовсїм безкористних співробіників, котрим за те належить ся від усїх тямущих Русинів, а головно від нашого товариства честь і подяка. Одно можемо сказати, що досї чули ми за 7 років нашого видавництва тільки прихильні голоси про него.

Дальше видало наше товариство й сего року календар, XIX-ий з ряду, котрий старали ся ми приноровити оскілько се дало ся до всїх справедливих вимог. Він має 15⅛ аркушів друку. — Цїле видавництво товариства за рік 1891 обіймає проте 25¼ аркушів друку. „Біблїотеки“ появилось сего року лише 10 кипжочок задля виїзду редактора з Чернівцїв. Крім сего є ще у нас на складі: 120 повних річників „Біблїотеки“ з р. 1886-го, а 170 з р. 1887-го, 220 з р. 1888-го, 60 з р. 1889-го, 220 з р. 1890-го, 230 з р. 1891-го. Відтак є ще 200 примірників „Проскурки“ Ю. Федьковича, 200 прим. „Жовнярских пісень“ Ю. Федьковича, по кілька примірників давних калєндарів і поодиноких книжочок „Біблїотеки“ а років 1886—1891-го. Все то становить вартість около 1200 зл.

Що до числа вистало-б одже книжок для кождої школи й читалнї усїх сїл буковиньских.

В тім тільки лихо, що два другі чинники у нас ще дуже не домагають: розновсюдненє вельми повільне, а через те также і недостає матеріяльних средств. Се як раз та справа, над котрою повинні-б усї члени, сьвідомі задачі товариства, призадуматись, а ще більше таки — потрудитись. Видїл зробив в сїм дїлї, себто дотично розновсюдненя видань товариства, ось що: виєднав розпорядженя бук. ц. к. краєвої ради шкільної з дня 7. V. 1891. Ч. 837 і з дня 12. VII. 1891. Ч. 1436, котрими всїм школам бук. препоручено „Біблїотеку для молодїжи“; споводував оповіщеня про видани товариства у всїх часописях руских; спонукав, що кіцманьска й черновецка (заміска) конференция учителїв народних зажадала закупленя „Біблїотеки“ для всїх шкіл сих повітів; розіслав велике число книжочок „Біблїотеки“ на показ; удав ся до войскових команд на Буковинї з просьбою о препорученє „Жовнярских пісень“ Федьковича для войска, розсилав калєндарі й „Біблїотеку“ на розпродаж, а в кінцї запросив письменною відозвою каждого знакомого єму бук. Русина, щоби й сам вписав в члени „Рускої Бесїди“ й других до того заохотив. На жаль всї сї заходи видїлу не принесли значного успіху; видань товариства не розійшлось більше, як передними роками. Головна-ж причина й сеї неудачі, то славна байдужність Русинів. Похвальний виняток становиить в тім дїлі Ви. Товариші-патріоти: судія Коралевич у Вижницї, о. Балошескул в Дихтинцї, уч. Цурканович в Карапчеві, уч. Войновский в Юрківцях, надуч. Зугаєвич в Заставнї, писателька Євгенїя Ярошиньска и Брідку, уч. Пігуляк в Салаґурі, уч. Турушанко в Малятинцях, о. Дм. Козарищук в Неполоківцях і уч. Осташик в Селєтинї, котрі зволили щиро занятись розповсюдненєм наших видань, з що їхай буде честь і слава, а другим примір до наслїдуваня. В 1891-ім р. розійшлись 208 річників „Бібліотеки“, а то 79 членам, 12 даром (дописувателям і в заміни) 80 абонентам, з котрих 35 й досї не уплатили.

І о придбанє конечних средств материяльних дбав уступаючий видїл. Запомоги, яку призволяє річно вис. бук. сойм, ще не узискано, бо й сїм роцї не було сесиї соймової. Видїл завзивав кілька разів всїх членів, пренумерантів, перепродуючих і всїх довжників товариства до уплати золеглостий і хоть зібрав дещо, то далеко ще не все, бо й нинї виносять притенсиї товариства до ріжних осіб поважну суму звиж 900 зл. Видїл не може не висказати жалю на безпримірну байдужність зі сторони численних довжників товариства, котрі помимо численних налімнець не то не вирівнують залеглостий а навіть не почувають ся до нїякої відповіди. Сей сумний факт не лишає товариству иншого виходу, як виступити проти безсовіотних довжників на дорогу судову, инакше зростаючий щороку недобір поставить товариство в немиле й для просьвіти народної шкідливе безвихідне положенє застановленя дальшого видавництва, над чим вже уступаючий видїл серіозно застановляв ся й тільки зі взгляду на можливий успіх судового поступованя, не ухвалив предложити хв. зборови застановленя видавництва, а натомість вносить: Хв. гол. збір завзиває новий видїл, щоби стягнув всї залеглости по нанімненю через адвоката в дорозї судовій.

В матеріяльнім взглядї зазнали видавництва і сего року виликої помочи зі сторони хв. тов. „Просьвіта“ у Львові через дешевше випечатанє 7⅝ аркушів калєндаря й безплатне вижиченє клїшів, за що висказуємо на сїм місцї Сьвіт. тов. „Просьвіта“ щире „спасибі“!

Зібранєм більшого, як минувшими роками, числа анонсів для калєндаря старав ся уступаючий видїл зменшити видатки, а придбанєм нових членів збільшими доходи товариства. Мимо того остає тов. винне за друки 500 зл.

Отсе були щирі змаганя уступаючого видїлу в напрямі просьвітнім; що не увінчались они повним а лише малим успіхом, се вже не єго вина, а прочих членів і бук. рускої інтелїґенциї взагалї. Дай Боже, щоби воно сего року позїнишилось, до чого треба тільки трохи доброї волї.

3 дальших дїл уступаючого видїлу належить спімнути ось що.

I сего року відбув ся 5 V. 1891-го р. з почину і з співудїлом „Рускої Бесїди“ муз.-декл, вечерок в память незабутної трійцї Тараса. Маркіяна і Юрія, котрий випав в кождім зглядї величаво.

Важнїйші письма уступаючого видїлу були: подяка клюбови бук. руских послів соймових за знамените виступленє Ви. посла. проф. Пігуляка іменем клюбу в дїлї просьвіти руского народу й просьба о дальші заходи руских послів в сїй для бук. Русинів найважнїйшій справі; відозва до бук. Русинів із запрошенєм випсуватись в члени „Рускої Бесїди“, привітно письмо гол. зборам „Проьсвітї“ кондоленцийні телєграми по причинї смерт бл. п. проф. дра Олександра Огоновского на руки тов. „Просьвіти“ і вдови незабутного покійного; письменна подяка „Просьвітї“ і всїм руским редакциям за поміч в минувшім і просьба о таке-ж пддержанє просьвітих змагань „Рускої Бесїди“ й на будуче.

Видїл тов. взяв радо участь в депутациї черп. тов. руских, що устами посла проф. Цігуляка висказала почесному членови нашого товариства Ви. д. надсов. Сидорови Виниццкому радість бук. Руси з нагоди єго заслуженого вивисшени в урядї. До виготовлени фундацийної грамоти лїт. фонду ім. Федьковича упрошено дд. надсов. Винницкого, сов. Ясеницкого й судию Михальского. Грамота ще не готова, та се ще й не так пильно, бо фонд вносить доси ледво 160 зл. Осібне провадженє рахунків сего фонду заряджено. Біблїотеку тов. збільшено дарами Хв. редакций „Зоря“ і „Учитель“ та нїмецкими творами про бук. Руспнів дра Р. Ф. Кайндля нимже даровашими, за що сим дякуємо. Дїяльність видїлу що-до книгозбору обмежалась крім сего на перехованю книжок, позаяк не найшов ся доси нїхто, хто би підняв ся великого труду упорядкованя, конечно потрібного по дворазовім перенесеню Біблїотеки з одного дому до другого. Видїл застановляв ся пад питанєм, чи не лїпше було-б відступити кнугозбір товариства унїверситетови від тим застереженєм, щоби єго проваджено яко осібну бїблїотеку „Рускої Бесїди“ й на случай леренесеня унїверситету звернено єї назад „Рускій Бесїді“. Ся гадка однак остала покищо проєктом.

Видїл застеріг виключне право товариства до видаваня творів Федьковича публичим оголошенєм i супроти одного виданя львівского деяких повістий Федьконича. Мило нам варазом подати до відомости, що виданє поезий Федьковича в слїдуючім роцї запевнене, скоро тільки найде ся спосіб придбаня коштів друку.

I над розбудженєм жити в бук. читалиих руских нараджував ся видїл кілька разів, та недостаток сил не дозволив перевести дотичні рішеня в житє.

Число членів „Рускої Бесїди“ збільшило ся минувшого року о 45, а убуло 12 членів: а то 9 викрислено задля неуплати вкладок, а 3 умерло, а то звісний патріот судия Максим Михаляк, вельми ревна і щира патріотка учителька Малина Паславска, і о. Томович. Вп. Товариші зволять пошанувати їх память повстанєм із місць.

З кінцем року остає в тов. 3 члени почесні, 2 спомогаючі а 95 дїйстних; разом 100.

До видїлу належали: голова Омелян Попович, заступник голови др. Степан Смаль-Стоцкий, писар Василь Сухонос. скарбник Опанас Руснак, контрольор Володимир Михальский, члени видїлу Єротей Пігуляк і Гриць Ганкевич, а заступник Володимир Ясеницкий. Редакциєю й адмінїстрациєю видавиицта тов. займав ся голова тов. Два члени уступили в протягу року, а то: Іван Тиміньский на власне жаданє і Гриць Никорович через те, що виїхав з Черновець. З жалем попрощав видїл обох ревних своїх членів.

Видїл держав 12 засїдань, на котрих крім вичислених в сїм справозданю справ порішив ще много инчих поменшої ваги.

Кінчаючи наше справозданє і складаючи наші чини з подякою за довіріє і просьбою о справедливий суд наших хоть не дуже успішних але щирих змагань, відзиваємось до Вас Панове Товариші й до всїх, у кого бє щире серце руске, що бажає добра свому народови: Не маловажте справ „Рускої Бесїди“, бо головно від просьвіти залежить не тільки добро нашого народа але я те, чи єму бути, чи не бути. Не складайте Панове Товариші всю роботу на видїл, котрий єї нїяк сам довершити, ба навіть і те, що доси роблено, придовжати не зможе, але сповняйте й самі обовязки членів товариства просьвітного, обовязки сьвідомих і щирих Русинів-патріотів, вплачуйте точно вкладки, дбайте о нових членів, збирайте від них правильно вкладкд. ширіть виданя нашого товариства та спомагайте їх і морально; бо аж тодї, коли в кождім бук. селї буде хоть один щиро працюючий, дбалий член „Рускої Бесїди“, ніде просьвіта народна шибко вперед на добро Руси, а на славу єго оьсвічених синів.

Дальший хід нарад на загальнім зборіРускої Бесїди“ був такий: По прочитаню справозданя промовив надсов. Сид. Винницкий і висказав бажанє, щоб новий видїл при стяганю довгів поступав оглядно з дїйсними членами товариства і уважав на хвилеву їх неспроможність сплатити все нараз; зрештою принято справозданє до відомости.

Відтак подав скарбник Оп. Руснак осьтаке касове справозданє: Приходів за мин. рік було всїх 702 зл. 14 кр. На то склались: соймова запомога 200 зл., вкладки членьскі 138 зл. 72 кр., за калєндар 71 зл. 35 кр., за „Біблїотеку для молодїжи“ 147 зл. 42 кр., за инші книжки 44 зл. 15 кр., за інсерати 25 зл, сплачені належитости 75 зл. 50 кр. — Розходів було 677 зл. 91 кр., а то: друкарня 435 зл. 50 кр., адмінїстрация 137 зл. 36 кр., слуга 24 зл., оштемильованє і брушурованє калєндаря 45 вл, 57 кр., сьвітло і опал 14 зл. 66 кр., недобір з р. 1890-го 20 зл. 82 кр.

Справозданє се принято до відомости і на внесенє п. Серг. Шпойнаровского в імени контрольної комісиї удїлено одноголосно видїлови абсолюторію.

Загальний збір одобрив также прелїмінар на рік 1892-ий.

По короткій нарадї над вибором нового видїлу вибрано через аклямацию однодушно на видїлових: дра Степ. Смаля-Стоцкого, судию Володимира Михальского, проф. Єр. Пігуляка, уч. Опанаса Русшака, Сухоноса, Якубовича і авскультапта Грицька Ганкевича; на заступників виділових: проф. Шпойнаровского, Юл. Кобиляньского і совіт. Ясеницкого; до надзорчої комісиї: контр. почт. Глиньского, Окунєвского і амануента Ронґуша.

Зараз по довершенім виборі зголосив ся до слова проф. др. Степ. Смаль-Стоцкий і звернувши увагу збору на те, що між ново вибраними видїловими нема довголїтного члена видїлу а теперішного голови п. Ом. Поповича, ато зачерез те, що він опускає вже Чернівцї, розпрощав ся з ним в імени товаришів видїлових сердечними і щирими словами; відтак піднїс єго величезні заслуги для товариства „Рускої Весіди“, до котрої пристав 1877-го р. а для котрої від 15-го липня 1878-го р., в котрім то роді вибрано єго до видїлу, він то яко секретар, біблїотекар, то знов яко редактор і адмінїстратор вадивань „Рускої Бесіди“ — „Біблїотеки для молодїжи“ і „Калєндаря“ — то нарештї яко голова працював ревно, невтомлено, безнастанно, сумлїнно і безкористно і серед глубокого зворушеня аж до слїз, цїлого збору оголосив однодушну волю цїлого збору, віджати сему доброму і щирому синови Матери Руси найбільшу заплату, яку може товариство роздати, а то таку, що загальний збір іменує єго почесним членом. Настала справдї велична хвиля, якої рідко кому трафляє ся дожити: в очах участинків збору заблисли слези вдяки для многозаслуженого товариша, що майже сам один довів до того, що сегодия сотки аркушів друку, розкинені ним на Руси, сповняють добре свою просьвітну задачу; гордість буковниьскої Руси на свого доброго сина розлягли ся на обличчях усїх, а п. Ом. Попович. зворушений до дна душі такою неуданою і невимушеною щиростню найшов лиш слезу подяки. На внесенє проф. дра Стоцкого ухвалено, щоб на прощанє з дорогим товаришом зійти ся вечером о 7-ій годинї в готелю метрополь.

При точцї: вільні внесеня — поставив міщанин з Садаґури, п. Щербанович, внесенє, щоб „Руска Бесїда“ видала для православних Русинів Молитвенник; се внесенє принято з поправкою п. Іллюка, уч. з Дубівцїв, щоб попри церковнословяньский текст поміщено также i руский текст молитвів.

На внесенє слухача філ. Колесси поручено видїлови, застановити ся над тим і здати справу слїдуючому загальному зборови, чи би не добре було, дарувати біблїотеку „Рускої Бесїди“ товариству „Союз“, щоб тим чином могла она бути упорядкована і щоб з неї можна користати.

Відтак ухвалено на внесенє Колесси з додатками Ясеницкого, Стоцкого і Винницкого, щоб в цїли призбираня фондів на виданє творів Юрія Федьковича, старати ся побільшити Фонд імени Федьковича, а на те щоб а) як найскорше оголосити в часописях фондацийну грамоту, б) завізвати цїлу Русь до складок на той Фонд, в) просити маючі рускі товириства і інститути причинити ся до побільшеня сего фонду, г) розпочати виданє творів Юрія Федьковича випусками ще сего року, д) і на те розписати предплату. Нарештї на внсенє Колесс в додатком Стоцкого поручено виділови старати ся всїми силами с побільшенє соймової запомоги, на те, щоб розширити „Біблїотеку для молодїжи міщан і селян“ головно з огляду на на потреби міщаньства і селяньства.

На закінченє подякував голова товариства всїм членам за їх щиру дбалість о справи товариства, особливо-ж піднїс заслугу тих, що з подальших сторін прибули на загальний збір; за велику честь, якої єму довелось сегодня дожити, бажає він відвдячитись дїлом і нарештї підносить оклик в честь нашого найнсянїшоге цїсаря.

Видїл тов. „Руский Народний Дім“ рішив на засїданю дня 16-го сїчня, просити всїх членів залягаючих з вкладками, щоб їх вилачували і завізвати довжників до уплати довгів.

Не треба чей споминати, що всїм Русинам а особливо буковиньскій Руси повинноо залежати на тім, щоб сей iщститут народний став вже раз міцпо на влсні ноги. Длятого не треба на него забувати і при всяких нагодах: на весїлях, хрестинах i всяких домових забавах все і всюди збирати і найменші датки на „Руский Народний Дім“ в Чернівцих.

На „Народний Дім“ зложили: о. Бонковский з Шупарки (в Галичинї) 1 зл. і п. Іван Белей, редактор „Дѣла“ 1 зл. — Сердечне спасибі.

Руска Міщаньска Читалня устроює сих мясниць в салї молдавскодо готелю три вечерки з деклямациями, сьпівами і танцями, а то 24-го сїчня, 7-го і 28-го лютого. Може і руску інтеллїґенцию покортить послухати гарного сьпіву нашого міщаньского хору під управою п. Євг. Якубовича, а также причниити ся невеличким датком до зросту читалнї.

Ново вибраний видїл тов. „Руска Бесїда“ уконституунав ся так: Смаль Стоцкий, заступник судия Володимир Михальский, писар Василь Сухонос, скарбник Опанас Руснак, адміністратот Євгенїй Якубович, контрольор Грицько Ганкевич, чден видїлу Єротей Пігуляк.

Для бідних руских школярів на руки проф. дра Степ. Смаля-Стоцкого прислав о. Осиф Баласевич, рус. кат. парох в Боянах 4 зл. 38 кр. зібраних на різдвяні сьвятки між своїми парафіянами. На ту суму зложили ся: о. Ос. Балассвич 1 зл., Василь Юр. Кучук, Юр. Хатус і Анниця жінка Андрія Томи по 20 кр., Дмитро Супрович, Юр. Михалчан, Стон. Кучурівскій, Юр. Дирда, Василь Кобзар, Сем, Анцр. Федорак Мих Дмитро Гавка, Мик. Гушкаль, Сотем. Гаика, Юр. Тома, Васпль Дирда, Юр. Василь Тома, Степ. Юрко, Степ. Максимець, Вас. Ил. Тома, Григ. Ґросул, Ів Сем. Федорак, Ів. Ігнатюк, Вас. Якоб, Степ. Поклїтар, Кость Гавка і Олекса Ганка по 10 кр., Цент. Гарасим 7 кр, Параска Морач 6 кр. а Степ. Боднарук 5 кр. — Сердечне спасибі всїм добрим людям за їх дарунок. З малих гроший робить ся складкою великий гріш, що може отерти не одну слезу бідній сиротинї. Отсе другий примір жертволюбивости для бідних школярів на Буковинї; зрештою нїхто не дбає про нашу молодіж, про будучність Руси. А тепер зима, морози тиснуть. Чей ще може хто змилуєть ся над бідними школярами. Гроші передано директорови ґімназияльному, щоб в порозуміню з учителем рускої мови роздав їх між найбіднїйших і найгіднїйших руских учеників.


Суспільне надбання

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.


  • Робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах, тому що вона опублікована до 1 січня 1929 року.
  • Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Україні, де авторське право діє протягом життя автора плюс 70 років.
  • Автор помер у 1930 році, тому ця робота є в суспільному надбанні в тих країнах, де авторське право діє протягом життя автора плюс 90 років чи менше. Ця робота може бути в суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.