| ◀ Рада державна | Буковина. Ч. 2 під ред. Сильвестра Дашкевича З Ширівцїв |
Буковинські товариства рускі ▶ |
|
Клопіт з панотцем. Ледво поховали ми нашого любого панотця Авраама Андрійчука, аж ось і цїла біда звалила ся на нас. Консистория назначила спершу панотця з Садаґури, щоб тимчасом завідував парафією, а потім прислала нам на завідателя панотця з Нових Мамаївцїв о. Попескула, котрий не то що говорити до нас не вміє, але так страшно калїчить нашу мову, що годї стримати ся від сьміху і при найсьвятїйших річах. А знали ми єго вже здавна, бо маючи пів села кревних в Нових Мамаївцях,зчаста там навідуємо ся, та нераз вже чули о. Попескула. Довідавши ся про сам замір консисториї, надїлити нас таким панотцем, написали ми ось яке письмо до консисториї, котре Вам посилаємо (А чому пишете до консисториї по нїмецки, чому не поруски? — Коли впоминаєте ся за тим, щоб ваш панотець говорив до Вас добре поруски, то і самі говоріть поруски всюди і до всїх. Ред.):
„Ми смиренно підписані осьміляєм ся подати до нашого найвисшого душпастиря всїх православних християн на Буковинї і до нашої духовної власти отсю просьбу: Через смерть нашого дорогого душпастиря Авраама Андрійчука ми остали сиротами, Тимчасом придїлено нам пароха з Садаґури на душпастиря, і єго ввів в нашу церков впр. о. протоєрей і віддав єму веденє парохії в руки, доки не настановить ся для нас парох. Ми тим зовсїм задоволені, але не можемо згодити ся на те, щоб, як ми се напевно дочули ся, мав прийти до нас на пароха сотрудник з Нових Мамаївцїв, що тепер придїлений там до помочи для хорого пароха. Ми дуже часто мали спосібність, навідуючись до своїх кревних в Нових Мамаївцях, пізнати того панотця і чути, як він служить службу Божу.
Ми привикли до таких панотцїв, що межи нами зросли і межи нами виховали ся, котрі владають нашою рідною мовою так само як і ми, і не розуміємо вивчених церковнословяньских слів; і було би се нам дуже прикро, коли-б ми, господарі, мусїли учити ся мови панотця а не він нашої. Ми не маємо виставляти сьвідоцтва для панотця, призначеного для нас з Нових Мамаївцїв, але застерігаєм ся против того, щоб він до нас прийшов, і просимо нашого найвисшого душпастиря і єго консисторию, щоб вислухали нашої просьби і нам за панотця не накидали сутрудника В Нових Мамаївцїв, а прислали нам такого пароха, котрого ми-б радо могли повитати; бо як прийде до нас той сотрудник, то таке зарядженє прожене нас в нашої рідної церкви; проте просимо впр. архпєп. консисторию, щоб не давала до нас завідателя а пароха, котрий би докладно знав нашу рідну мову.
Ширівцї....“
На те письме з-їхав 26-го грудня 1891-го р. сов конс. о. Реус до Ширівцїв і остановивщи ся коло коршми, зикликав двірника Костенюка і видїлових Мекетейчука, Порайка, Лугового і Бойка та ще й викричав ся на них за те, що вони таке письмо написали до консисториї; але вони відповіли, що самі з власного почину, нїким до того не присиловані списали і подали се письмо і ще раз застерігають ся против такого сьвященника, що не вміє по руски. Та не помогло се нїчого, бо по. Реус сказав, що Попескул уміє по руски; вже 2-го сїчня впровадив в нашу церков протоєрей о. Попескула. Ну, і правда, що вміє, бо як заговорив до нас перенявши завідательство, то так, як би ножем попід саме серце різнув. Ось вам єго промова до нас: „Людня! Менї дала консистор поронка, аби я була у вас за панотец, а я мусїла слухати та поронка. Я не прийшла на своє воля!“ Оттаких нам дають за панотцїв, оттаке діє з нами владика і єго консистория, і не знати, що вже нам почати, щоб добити ся бодай того права, щоб нашій рідній церкві говорив до нас паотець та научав нас по нашому. Кажуть, що в нас всїм рівне право, а нам годї добити ся бодай такого права, щоб мали свого рідного панотця. Поможіть нам та порадьте п. редактор!
(Від Редакциї: То що у вас сл дїє, таке дїє ся скрізь по Буковинї в руских парафіях. От в Лужанах стало ся таке саме і так завсїгди буде дїяти ся, доки не станете всї за своє право і не зажадаєте, щоб ви мали свого руского православного владику, і свою руску православну консисторию; — тодї будете мати і своїх руских та рідних православних пацотцїв, бо от бачите. як румунизатори дбають про нас Русинів. Збирайте ся проте всї покривджені таким чином православні Русини до купи, йдіть до нашого п. президента краєвого, пишіть письм до п. мінїстра просьвіти а нарештї предложіть просьбу і нашому найяснїйшому цїсареви і молїть, щоб роздїлено бук. прав. архидієцезию на руску і волоску дієцезию, бо аж тодї будете мати спокій, аж тодї дійдете до свого права; і то одно вам помочи може, як будете самі твердо стояти за свої права. Пильнуйте-ж ся, щоб ви не були нїчиїми попихачами!)