| ◀ Від видавництва | Буковина. Ч. 1 під ред. Сильвестра Дашкевича З новим роком |
На сьвятім вечорі ▶ |
|
Починаючи осмий рочник нашого видавництва, желаємо з новим роком перед усїм щиросердечно чесним нашим Читателям і їх родинам: здоровя і всего добра, а цїлому рускому народови згідної працї до освободженя себе кайданів духової неволї, котра спиняє природний розвій нашої народної сили і є найголовнїйшою причиною теперішної нашої народної немочи.
Через сїм лїт не переставали ми будити наш нарід з духового сну, все накликували єго до просьвіти, до ясного сьвітла; та на жаль ще дуже мало наших людий пробудилось до повного людского житя, ще дуже мало межи нами здорових рук до щирої сьвідомої працї на ниві нашого народного відродженя.
Та не відстрашить нас сей малий успіх дотеперішної працї від дальшого тяжкого і мозольного труду на ниві народній, бо ми понимаємо ясно наші обовязки зглядом наших, незрячих братів, бо ми сьвято віримо в жизнену силу нашого великого, двацатьмілїонового народу, бо ми сьвідомі приналежних нам людских прав, бо ми ясно понимаємо цїль людского житя, бо нас одушевляюь правдиві людскі ідеали. Працюючи по силам щиро без всякої особистої користи для здвигненя нашого воїна занедбаного і упослїлдженого народу, причиняємо ся тим і до здвигненя загального добробиту, причиняємо ся тим до загального добра нашого краю і нашої держави.
Ми не виступали нїколи ворожо против других народїв взагалї, а тим менше проти тих народів, з котрими судилось нам проживати разом яко з сусїдами. Ми не були нїколи і не будемо ворогами волоского, нїмецкого анї польского народу; ми лиш боронимось против самолюбних забагів поодиноких людий шовінїстів, що раді би загарбати цїлий сьвіт для своєї неситої зьвірячої самоволї, та для того не дають двигнути ся нашому народови; ми боримось против тих, що раді би вічно тримати єго в духовій неволї, не допустити й найчеснїйших і найсьвітїійших Русинів до важнїйших суспільних місць, щоби з помежи них рекрутувати для себе самих лише підрядних слуг і денних робітників; коли-ж ми боремось против такої нелюдскої роботи поодиноких самолюбних своїх або чужих людий, що стремлять до заглади нашого народу, то ж нїяким способом не можна сеї справедливої оборони власного народного житя назвати ворожим або незгідливим поступованем против наших сусїдів.
Ми не бажали нїколи чужого добра; ми нїколи не старали ся вкоротити нашим сусїдам приналежні їм права, противно ми бажаємо щиро для всїх людий братної любви, бо мирна суспільна праця і взаїмна справедлива щира поміч, то після нашого переконаня найвисші людскі ідеали.
Се було завсїди програмою нашого видавництва, сеї програми будемо ся і надальше держати, а такі самі засади визнають і сьвітлі наші патріоти, що держать тепер норму народного житя на буковинській Руси, та перед семи роками впровадили в житє яко свій орґан нашу часопись.
Для того не мало нас дивує се, що тутешна праса, помимо сеї вже нерах цїлком ясно нами висказаної нашої програми, посьміла в послїдних часах представити наше видавництво і наших провідників народних ширшому сьвітови в як найгіршім сьвітлї. Тілько злоба, або що найменьше незрілість ума, плиткість поглядів на теперішні суспільні відносини і на теперішний дух часу, та брак доброї волї, щоб пізнати докладно теперішні відносини, могли бути причиною такого несправедливого поступованя зі сторони тутешної праси зглядом нашої часописи і наших передових людий.
Перше місце займила в сїм зглядї тутешна „Gazeta Polska“, котра в числі 101-ім з дня 17-го грудня 1891-го р. вилляла в вступній статї під заголовком „Polacy і Rusini na Bukowinie“ цїле море жовчи против теперішних провідників буковиньскої Руси і против нашої часописи.
Не гадаємо туть залускати ся з Gazeto-ю Polsko-ю в ширшу полеміку, бо знаємо дуже добре, що злобного, упертото і незрячого годї переконати; а тілько в інтересї самої правди хочемо кілька найтяжших закидів совістно відперти.
Закидує „Gazeta Polska“ межи иншим Русинам на Буковинї, що вони ще до сеї пори жиють виключно духом ненависти против Поляків помимо того, що Поляки і тілько буковиньскі Поляки звернули увагу краєвого уряду на признанє приналежних прав Русинам, та що тілько Поляки перші спонукали президента Піна до певних змін в трактованю руских справ.
Нехай вибачає нам ""Gazeta Polska", коли щиро і совістно скажемо, що в сїм закидї нема нї слова правди.
Іменно не встанї „Gazeta Polska“ нї теперішним провідникам буковиньскої Руси, нї нашій часописи, нї взагалї сьвідомим Русинам на Буковинї доказати сего, щоб вони колись, а навіть ще тепер мали жити духом ненависти до Поляків.
До зірваня всяких зносин з Gazeto-ю Golsko-ю дала причину нашій часописи сама „Gazeta Polska“ ще на початку 1890-го року, коли то „Gazeta Polska“ навязавши тїспїйші зносини з волоскими властителями більших посїлостий, зі славно звістними румунизаторами, незачіплена нїким і нїчим зі сторони Русинів, назвала руский нарід: „niebezpiecamyn elementen wszystkiemu, co posinda i rzadzi“.
Відправу на сю злобну напасть приймила вправдї „Gazeta Polska“ смиренним мовчанєм, але від того часу навязав сї редактор д. Кулаковский дуже сердечні стосунки з тутешними москвофілам.
Про сказану протекцию Поляків для буковиньских Русинін нїхто і так не увірить; щось подібного ще до тепер не бувало, та здає ся, що Русини і до кінця сьвіта не дочекають ся такої протекциї.
Випадає нам туть пригадати також д. Кулаковскому, що він сам в своїй ґазетї похвалив ясність програми, яку привітна руска депутация предложила президентови Пінови. Врештї мусить д. Кулаковскому і се бути звістним, що заступники буковиньских Русинів не раз і не два удавали ся в народних справах до бр. Піна, та при сих нагодах подали сему президентови найдокладиїйщі інформинациї дотично ваги руско-народної справи.
Чванить ся „Gazeta Polska“ також і сим, що Поляки посїдають на Буковинї велику силу інтеліґенциї, та що вона, „Gazeta Polska“ старала ся сполучити інтелїґенцию польску з руским людом до спільного полїтичного дїланя.
Не така-ж то дуже страшна ся польска інтеліґенция на Буковниї, як се написала „Gazeta Polska“. Зрештою ми о подібнім стараню Gazet-и Polsko-ї до тепер нїчого не чули, та нема і найменшого слїду сего, щоби колись польска інтеліґенция на Буковинї мала працювати для руского люду в руско народнім інтересї. Вже то Поляки при своїх шляхоцко-кастових забаганках ще цїлком неспосібні до словяньскої взаїмности, та власне для того не могло удати ся і Gazet-i Polsk-ій се старанє, хотяй правду сказавши, ми дуже сумнїваємо ся навіть о тім, щоб такі щиро людскі бажаня були у „Gazet-и Polsko-ї", Одже Русинии неудачі такого дїла цїлком невиноваті.
О скілько теперішні проводирі буковиньских Русинів люди сьвітлі, люди сьвітлі, характерні і до полїтичного дїланя зрілі, о сім д. Кулаковский цїлком некомпетентний судити, вже хоть би для того, що д. Кулаковский рускої справи совістно нїколи не студиював, та наших буковинських проводирів цїлком не знає.
Подібно і тутешний нїмецкий дневник „Bukowiner Nachrichten“ в числї 992-ім з дня 9-го сїчня 1892-го р. обвпияє в вступній статї від заголовком „Landesfrieden“ буковиньских Русинів, буцїм то вони відносять ся ворожо до Нїмцїв, а властиво до т. зв. нїмецко-лїберальної партиї.
Ми і до сеї нїмецкої партиї нїколи не відносили ся ворожо, хотяй можемо сїй нїмецкій полїтичній партиї, як і взагалї всїм Нїмцям совістно закинути, що вони до тепер не старали ся докладно вивчити істориї руского народу, щоб розпізнати вагу рускої справи; вони все ще уважають Русинів за непотрібний пролетаріят, котрий без всякого пардону можна кинути Полякам на поживу; стоячи взагалї на виключно нїмецкім ґрунтї, дуже тяжко понимають вони загальний розвій людскости і природний напрям теперішного часу.
Орґанови румунизаторів „Gazet-ї Bakovinei“ ми вже недавно дали докладну відправу, для того не хочемо повторяти ся і відповідати на нові напади сеї ґазети, котра зрештою майже в кождій гадцї зраджує велику іґноранцию.
Ми, як сказано, хочемо з всїми жити в найлїпшій згодї, хочемо щиро спільно зі всїма працювати для добра нашого краю і держави, але для нїчиїх красних очий не видамо нашу народність, наш великий нарід на затрату!
З новим роком кличемо для того до наших земляків; беріть ся, братя, до народної працї, коли хочете жити своїм житєм, та не оставати вічно наймитами попихачами других.