Богинѧ

Для інших версій цієї роботи див. Вільшаний цар.

Богинѧ автор: Йоганн Вольфганг фон Гете

Мова оригіналу: німецька. Назва в оригіналі: Erlkönig Перекладач: Йосиф Левицький
Опубл.: 1838. Джерело: [1]  

Богинѧ

Кто ѣде в вѣтер так пöзно в нöчъ?
Вотецъ жене то, а съ нимъ паничъ:
Вöнъ го все тулитъ при пазухахъ,
Вöнъ го тримає що силъ въ рукахъ.

Чого боишь сѧ сыну? лѧк покинь,
Чи Татъ, во тамъ не видишь тихъ Богинь?
Простоволосыхъ Богинь сухихъ?
Мöй сыну, землю вось мрак залѣгъ.

„Любенько слѣзъ но, хойцѣ до насъ,
„А бавитисѧ будемо вразъ;
„Въ насъ то цвѣточки краснѣ ростутъ;
„Въ насъ золотомъ кошульки плетутъ.

Татуню, Татуню чи чуєшъ чи нѣ,
Ѩкъ примавѧє Богинѧ менѣ?
Мöй сыну цитъ но, небойсѧ невöй,
То так по листю, шварґоче повѣй.

„Чи хочешь хлопче со мновь пöйти?
„Всьіого достаткомъ дарую ти;
„Дѣвчата мой нѧй ночують съ тобовь,
„Спѣвають, таньцюютъ, колишуть ноговь.“

Татуню, Татуню, чи видишь ты тамъ,
Ѩкъ скачуть въ колѣ Богинѣ ко намъ?
Мöй сыну, сыну, ѩ вижу гетъ всьіо
Старыи бекры бѣлѣютъсѧ то.

„Люблю тѧ душко, зъ лицaсь ми премилъ,
„Ѩкъ самъ не схочешь, то возму зо силъ.“
Татуню, Татуню Богинѧ бере!
Вона тѧженько вщипнула мене!

Вотецъ престрашилъсѧ скоро летитъ,
Дѣтина дуже на лонѣ тремтитъ,
Доспѣлъ двора, и вотъ близко дверъ,
Въ руках же хлопецъ зо страху вмеръ.

1838

---

Ѹваги переводчика

Гете гнаменитий Поєта нѣмецкїй написалъ тую Баллѧду по бöльшой части ꙗмбами со Анапестами; тöлько стихъ 12. 18. 19. починаютъсѧ трохеꙗми. Стихи всѣ загаломъ кöньчатъсѧ мужескими ридмами, но не всѣ єдно маютъ число стопъ, а то анѣ всѣ тїи, котрыи єдни другимъ вöтъповѣдаютъ що до ридми. Ѩ хотѣлъ принаймнѣй єднаковоє число стопъ заховати въ отповѣдающихъ собѣ ридмами, стихахъ, почалъ также 12. 18. 19. стихъ ꙗмбами, не маючи нужды положити ихъ трохеꙗми.

Erlkönig переложилъ ꙗ на Богиню, понеже русскѣй нарöдъ ничого о Erlkönig николи нечувалъ и ничого о нѣмънезнає^[1]: о богинѧхъ же варзъ цимало розказує; длѧ того пишучи длѧ Рускихъ, ведло способу мыслѣнѧ Руссинöвъ треба было и переводъ сочинити. Во стихѣ 16. слово повѣй положилъ ꙗ вмѣсто вѣтеръ: говоритъ бо сѧ „повѣває“ а то що є въ повѣваню, называтисѧ може „повѣй“.

Примітки

1. Ці два слова в джерелі надруковано без пропуску