Баю-баю/Ходить сон коло вікон
| ◀ Баю-баю | Баю-баю Ходить сон коло вікон (О. Білоусенко) |
Няня ▶ |
|
Набігалися дітки за день, натомилися і хочеться їм спатки. Очі їм злипаються, але вони сидять і куняють, поки мама не впорається і не почне їх присипляти.
— Бусику, ходи спати! — кличе мама.
— А Оксанка чому не йде? — надув губки Бусик.
— Ходіть обоє. Хто скоріще!Дітки навипередки побігли і почали хутко роздягатися — хто скоріще. Враз роздяглись і полягали, сміючись, що одно другого не випередило.
Вже б і спати, — але так хочеться, щоб ненечка коло їх посиділа та їм поспівала.
— Пісеньку! Пісеньку, мамочко! — почали просить обоє.
— Ну, добре, добре, — каже мама, укриваючи своїх любих пустунів. — Тільки ж спіть!
І починає співати:
Ходить сон коло вікон,
А дрімота коло плота;
Та питає сон дрімоти:
„А де будем ночувати?“
— „Де хатонька теплесенька,
Де дитина малесенька,
Туди підем ночувати,
Дитиноньку колихати“.
Прийди, соньку, в колисоньку,
Приспи мою дитиноньку,
Щоби спало — не плакало,
Росло — не боліло,
Ні рученька, ні ноженька,
Ні біленьке тіло.
Аж тут і кіт-лебедин, почувши співи, приліз потихеньку, вмостився коло Оксанки та й почав і собі муркотати. Се нагадало їй пісню про котика.
— Про ко-отика! — ледве протягає вона, вже пів-сонна, з заплющеними очима.
Співає мама про котика:
Ой ти, котик сірий,
Не ходи до сіней,
А ходи до хати
Дитя колихати.
Котику сіренький,
Котику біленький,
Котику волохатий,
Не ходи по хаті,
Не буди дитяти.
А-а, котино!
Засни, мала дитино!
Ой, на кота воркота,
На дитину дрімота.
Котик буде воркотати,
Дитиночка буде спати.
Ой, кіт-воркіт
На віконечко скік!
А з віконця в хижку,
Піймав котик мишку,
Кинув у колиску.
Мишка буде грати,
Котик воркотати,
Дитя буде спати —
І щастячко мати.
Мама перестала співать. Бусик вже спав, а Оксаночка все гладила помаленьку свого котика і вже ледве прошепотіла:
— Ще:
Почала знов мама:
Ходить кіт по горі,
Носить сон в рукаві;
Всім діточкам продає,
Оксаночці так дає!
Кота-кота, коточок,
Поїв бабин медочок
Та ще й каже, що не я,
То бабине котеня.
Кота-кота котку,
Не ліз на колодку,
Бо забєш головку,
Та буде боліти,
Нічим завертіти.
Одна була хустина,
Як та павутина,
Та й ту діти взяли,
На ляльки подрали,
Ляльок наробили,
Куток засадили.
Ой ти, коте-коточок!
Не йди рано в садочок,
Не полохай галочок!
Нехай зівють віночок
Із рутоньки, із мятоньки,
З хрещатого барвіночку,
З запашного василечку.
Дітки вже обоє поснули. Мама встала, нахилилась над ними, перехрестила і одійшла, радісно усміхаючись.
