Добре господарство.
Ой не знала господиня, як на світі жити,
Та й найняла ведмедика за плугом ходити,
А вовчика сіренького волики гонить,
А зайчика-Степанчика та перед водить,
А лисичку-Горпиночку обідать варить.
Догожала робітникам, — першому ведмедю
Не жаліла — поступила да горщичок меду,
А вовчику сіренькому — тому барана́,
А зайчику куценькому — тому качана,
А лисичці-Горпиночці — курка печена.
Так годила-догожала, що було лиш сили,
Щоби тії робітнички та добре робили,
Але спілка робітнича вдалась вередлива,
Натворила господині усякого дива.
Як розсердивсь ведмедичок, плужок поламав,
А вовчичок сіресенький воли розігнав,
А зайчичок-Степанчичок добре догадався, —
У зелену пшениченьку він геть заховався,
А лисичка-Горпиночка — у зелений гай.
Господині ж молоденькій став великий жаль.
Несе вона обідати, — поспішається.
Сидить зайчик на могилі, посміхається.
— Бідна ж моя головонько, бідна нещаслива, —
Отак стоїть неорана уся моя нива!
Я не знала, надумала у лиху годину
Та й найняла до оранки збірану дружину.
„Як би знала, то б найняла старенького за плугом ходить,
А хлопчика маленького волики гонить“.
|
