Батькове благословення

Про текст
Назва: Батькове благословення
Записано в: у с. Кушугумівці Олександрівського пов. Катеринославської губ.
Дата запису: 1887
Записувач:
Записано від: від О. Орла.
Жанр: легенда
Опубліковано в: Савур-могила. Легенди і перекази Нижньої Наддніпрянщини / Упоряд. і авт. приміт. В. А. Чабаненко. — К.: Дніпро, 1990. ISBN 5-308-00577-Х
[[Файл:|300px|безрамки|центр]]


Дніпро і Десна — це ж були колись люди. Давно, бог зна й коли, у богатиря Лимана росло двоє діток — син Дніпро і дочка Десна. Діти повиростали, а Лиман зістарівся й каже:

— Ну, дітки, завтра на зорі приходьте — буду вас благословлять!

Полягали вони спать. Десна була старша, а Дніпро менший. От Дніпрові й захотілось першому взяти в батька благословення. Вранці, як тільки зійшла світова зоря, він перший пішов до батька:

— Благословіть, тату!

— А де ж Десна? — каже Лиман.— Вона ж старша!

— Та вона спить.

Батько поблагословив.

Порозвертав Дніпро гори, порозчищав гирла і зарів степами. Проспала Десна зорю, прокинулась — аж брата вже нема! Вона до батька:

— Благословіть, татусю!

Він поблагословив і каже:

— Біжи. Як обженеш Дніпра, старша будеш.

Побігла вона й ворона взяла. Високо піднявся ворон і полетів показувать дорогу. Багато разів доганяв він Дніпра, багато разів і Десна повертала до нього, а все-таки не випередила його. Як почула од ворона, що Дніпро вже далеко, вона прихилилась до брата і злилась із його гирлами. В Десні вода пробілувата, а в Дніпрі — ворона.

Ця робота перебуває у суспільному надбанні відповідно до статті 8 Закону України від 1 грудня 2022 року № 2811-IX «Про авторське право і суміжні права», де зазначається, що не є об'єктами авторського права:

  • вираження народної творчості (фольклор);
  • акти органів державної влади, органів місцевого самоврядування, офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного і судового характеру (закони, укази, постанови, рішення, державні стандарти тощо), а також їх проекти та офіційні переклади;
  • розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право особливого роду (sui generis).