баранчик

Бара́нчик, ка, м. 1) Ум. отъ баран. Пасуться три баранчики. Рудч. Ск. I. 8. 2) Бекасъ. Полт. 3) Хвостикъ арбуза. Узяв кавуна, держачи його за баранчика. Ком. I. 33. 4) Одно изъ колесъ въ плугѣ безъ обода. 5) При игрѣ въ ланки: каждый изъ стоящихъ на крайнихъ ямкахъ двухъ мальчиковъ, катающихъ мячъ. Ив. 34. 6) Часть уздечки. См. Гнузда. 7) мн. Бара́нчики. Раст. первоцвѣтъ, Primula officinalis. Ум. Бара́нчичок.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924


Бара́нчик, ка, м. 1) Ум. от бара́н. Пасуться три баранчики. Рудч. Ск. I. 8. 2) Бекас. Полт. 3) Хвостик арбуза. Узяв кавуна, держачи його за баранчика. Ком. I. 33. 4) Одно из колес в плуге без обода. 5) При игре в ланки́: каждый из стоящих на крайних ямках двух мальчиков, катающих мяч. Ив. 34. 6) Часть уздечки. См. Гну́зда. 7) Мн. Бара́нчики. Раст. первоцвет, Primula officinalis. Ум. Бара́нчичок.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28