банькуватий

банькуватий

*Банькува́тий, а, е. = Банька́тий. І так він мені своїми банькуватими очима діймає. Кониск.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28