1919 рік під с. Миколаївкою.
II
405 ПОЛК
Генерал відступав як вовк
Тисячу шабель вів,
Розбив чотирьохсотий полк.
Чотириста другий розбив.
Спід снігу гола стерня
У голім стирчить степу.
Шість годин — і немає дня
Сходить місяць в морозний круг.
Вибивали застави з сіл
І в розстрільню лягали в стерні.
На бої вистачало сил,
Але бились і йшли мов у сні.
Ніч минула, умерла ніч
З-за горбів підкрався день
Сну не зняв із закляклих пліч
Батальйон, що в похід іде.
І коли прийшли на поля,
Де братні полки полягли,
Не впізнали — та сама стерня,
Таке ж сонце — той самий сніг!
Тільки щось зачорніло в снігах,
Немов виріс у полі лох,
Немов галич укрила шлях,
Все чорніше і чорніше росло.
Кавалерія! Клич: лягай!
Залягло двіста сорок голів
Тисяча шабель — гай,
Чорний гай у снігах летів.
Долітають. Одна тільки мить:
Зарубають, затопчуть, заб'ють.
По-під тупотом сніг курить
В очах, в вухах встає каламуть.
Долетіли. Ні, єсть рука,
Є приціл — аж в очах сльоза.
Сальва! Тупіт! Сальва! Крах!
Тупіт! Сальва! Спинились! Назад!
В атаку. Погнали. Гей!
Розступається чорний гай,
Повні груди вітру. З грудей
Виціляй, доганяй, добивай.
Наша розвідка — тридцять лез
Жене півтисячі їх.
Ще хвилина — і гай щез
За горбів снігові краї.
Тільки з снігу гола стерня
Підпирає за трупом труп.
Шість годин — і немає дня
Сходить місяць в морозний круг.
|
