Байки
Дід и Смерть
• Інші версії цієї роботи див. Дід і Смерть Львів: Михайло Ф. Поремба, 1864
Дід и смерть.
 

 

Дід як вязку дров извів,
То під нею аж присів.
„Долеж моя!“ каже собі,
„Лучше-б було в темним гробі,
Як на світі бідувати,
Весь вік тяжко горювати…
Колиб Бог дав хучій вмерти.
Прийди! прийди, моя смерти!“

Аж тут з ліса щось шелесть —
Смерть, с косою вже и єсть!
 „Чого хочеш? небоже!
 Смерть всім, радо, поможе.
Дід поглянув — затрусився
Низенько ій поклонився:
„Зробіт — каже — мені ласку,
Та завдайте цих дров вязку!“