Байки (1864)/Дід и Смерть
| ◀ Два плуги | Байки Дід и Смерть |
Баба и Прадки ▶ |
|
Дід и смерть.
Дід як вязку дров извів,
То під нею аж присів.
„Долеж моя!“ каже собі,
„Лучше-б було в темним гробі,
Як на світі бідувати,
Весь вік тяжко горювати…
Колиб Бог дав хучій вмерти.
Прийди! прийди, моя смерти!“
Аж тут з ліса щось шелесть —
Смерть, с косою вже и єсть!
„Чого хочеш? небоже!
Смерть всім, радо, поможе.
Дід поглянув — затрусився
Низенько ій поклонився:
„Зробіт — каже — мені ласку,
Та завдайте цих дров вязку!“