Байки (Свєнціцький, 1874)/Рыбарь и пло̂тка

by Павло Сво̂й

◀ Собаки и ко̂стка

Байки Павло Сво̂й Рыбарь и пло̂тка

Скарбъ ▶

• Цей текст написаний максимовичівкою‎. • Інші версії цієї роботи див. Рибалка і Плітка

Львів: Товариство «Просвіта», 1874

Рыбарь и пло̂тка.

Закинувъ разъ рыбарь сѣтку
 И вытягнувъ зъ воды пло̂тку.
 Дро̂бненька, срѣбненька… Стала ся просити:
„Дозволь мене чоловѣче ще въ водѣ прожити;
Лиши мене маленьку по рѣчцѣ гуляти!..
Щожь ты будешь за наѣдокъ зъ мене теперь мати?
Я маленька, та худенька — ино сами̂ кости,
Дармѣсенько твои зубы будуть мене грызти.
Пустижь мене на выгоду до ро̂днои мати,
Будуть мене моя ненька въ ставку годувати.
Якъ выросту на велику, та хорошу пло̂тку —
Ейже Богу сама скочу тогды въ твою сѣтку!…“
— „А цуръ тобѣ — рыбарь каже — яке мудре лихо!
По̂йди лише до коробки, та посиди тихо.
Красшій въ рукахъ воробець — стари̂ намъ мовляють —
Чимъ онъ тіи журавлѣ, що гень десь лѣтають.

 

---