Байки (Свєнціцький, 1874)/Недогода
| ◀ Вченый медвѣдь | Байки Недогода |
|
Батько и сынъ, гнали осла на торгъ. Повстрѣчали ихъ чужи̂ люде.
— Симъ двомъ не давъ Богъ розуму — кажуть — оселъ дармує, а они мучать ся, пѣшки йдучи.
— Справедливо сказано — каже батько сынови, на осла сѣвши.
Тутъ стрѣтились имъ дѣвчата! гримнули вони на старого:
— Мовь дубъ здоровый, а молоде хлопя мучить. Посадивъ бы ёго на осла, а самъ вандруй пѣшки.
— И се правда! Сядь сынку! Я єще ити здужаю.
Повстрѣчали новыхъ людей; а ти̂ и кажуть:
— Не подобає старому мучити ся, пѣшки йдучи, красше молодому…
— Ще не такъ! — каже батько. — Сядьмо, сыну, оба на осла.
Сѣли, ѣдуть; а люде:
— Отъ поганцѣ! — гримають. — Пропаде скотина по̂дъ двома сими дурнями.
— Мы ще не поладили — обо̂звавъ ся батько — Справдѣ змучить ся ослисько. Дай во̂зьмемо ёго на дручки, та понесемъ до мѣста!.. узяли осла, несуть, а люде:
— Дивѣть ся! — гукають — три ослы до купи изо̂йшли ся! Два короткоухи̂ попри одного довгоуха…
Батько ажь объ полы вдаривъ руками:
— Пропадь нечиста сило! — каже — Годивъ, годивъ, не выгодивъ.
Теперь инчій розумъ мати'му: по своёму вдѣю!..
Не родивъ ся такій, дѣти,
Щобъ змо̂гъ усѣмъ догодити.