Поспѣшала Маланка
Въ Понедѣлокъ зъ ранка
Зъ молокомъ на мѣсто.
Взяла нови̂ чобо̂тки
И спо̂дницю въ квѣточки
Червоне намисто.
Веселенько мандрувала,
Таку собѣ думку мала:
„Кобъ минѣ за молоко
Взяти риньскій… Я-бъ за то
Яєць накупила.
Кобы менѣ хоть по̂въ копы,
На горѣ-бъ я межи снопы
Квочку посадила.
Выгодую всѣ курчатка
За нихъ куплю поросятка,
А выростуть свинѣ.
Продамь ихъ — куплю телицю.
И на цѣлу околицю
Стану — господыня!“
Ажь по̂дскочила Маланка
А молоко хлюсть! зо збанка
Всеньке на дорогу.
„Ой лишечко, ой долечко!
Тяжесеньке ты горечко
Бѣднажь я небога!
Нема яєць, куръ не буде,
Ще высмѣють лихи̂ люде,
Да стануть корити
А чоловѣкъ якъ зачує,
Хоть проси ся — не дарує,
Таки буде бити!
Мы всѣ мовь ся молодиця
Не разъ доля намъ приснить ся:
Въ снѣ я богачь, панъ…
А проснувъ ся — ой не мило!
Десь те панство ся подѣло,
Я той самъ Иванъ!
