Байки (Свєнціцький, 1874)/Дѣдъ и смерть
◀ Ласто̂вка и воробець | Байки Дѣдъ и смерть |
Птахъ, щупакъ и ракъ ▶ |
|
Дѣдъ и смерть.
Дѣдъ якъ вязку дровъ извѣвъ,
То по̂дъ нею ажь присѣвъ.
„Господоньку — каже — милый!
Лучшебъ минѣ у могилѣ,
Чимъ на свѣтѣ бѣдовати,
Весь вѣкъ тяжко горювати.
Кобы Богъ давъ хутше вмерти —
Прійди, прійди, моя смерти!“
А тутъ зъ лѣса щось шелесть,
Смерть съ косою вже и єсть.
„Чого хочешь, небоже?
Смерть всѣмъ радо поможе.“
Дѣдъ поглянувъ… затрусивъ ся
Низесенько поклонивъ ся:
„Зробѣть — каже — минѣ ласку,
Та завдайте сихъ дровъ вязку!“