Байки
Павло Сво̂й
Двѣ пташки
• Цей текст написаний максимовичівкою‎. Львів: Товариство «Просвіта», 1874
Двѣ пташки.

Молодая пташка смѣялась съ старои:
„И въ добрѣ все лихо для тебе дурнои!
Голодѣла полемъ, въ клѣтцѣ всего має,
А за лихомъ тужить, плаче, та рыдає…“
— „Не за тымъ я плачу, що голодъ терпѣла.
Тому слёзы ллють ся, що въ свободѣ жила.
Теперь у неволѣ марне пропадаю,
Отъ, чого я плачу, чого заниваю!“