Байки (Свєнціцький, 1874)/Баба и прядки
| ◀ На поглядъ | Байки Баба и прядки |
Коникъ и комаха ▶ |
|
Стара баба лихая, скупа и лукава
На всю нашу Украину славни̂ прядки мала.
Жадна дѣвка въ околицѣ такъ тонко не пряла,
Якъ Марусенька Димо̂вна и Гандзя чорнява.
Сидять, прядуть небожата, доки бачать очи;
Ляжуть спати..... Ажь бабище заразъ изъ по̂вночи
Свѣтить свѣчку; та до дѣвокъ! Сплющихъ тягне, лає:
„Годѣ спати! пѣвень спѣвавъ, свѣтъ благословляє!“
Стають дѣвки, хоть не ради̂; кужель выправляють,
Снують нитки, а прядучи пѣвня проклинають:
„Посто̂й, посто̂й ты горлатый! конець тобѣ буде,
Щобъ не будивъ о по̂вночи, коли ще сплять люде!..
Прийшла по̂вно̂чь, не спѣває пѣвень: „Кукурѣку“
Та дарма лишь позбавили того пѣвня вѣку!
Бо бабище, не вмѣючи поры змѣркувати —
Го̂ршь за перше не давала прядкамъ своимъ спати.
Такъ воно на свѣтѣ частенько буває:
Хтѣвъ бы ты найлѣпше — лихо бѣду впхає.