Багряний листопад/Вітрило
| ◀ „Прощай…“ | Багряний листопад Вітрило |
Чекання ▶ |
|
ВІТРИЛО
Згорнула чайка білі крила
і впала з синьої імли,
і складки білого вітрила
в човні під щоглою лягли.
Лежать недвижні. Перелітний
їх руха вітер, неживі.
Та ось рибалка в день блакитний
вітрило біле вгору звів.
І враз його наповнив вітер,
як порив — серце юнака.
І вже готова в даль летіти
із човном хвиля говірка.
Вона вже в ним заговорила
і пестить грудь його стрімку…
Чи не подібна до вітрила
і ти, о пісне легкокрила,
про сонце і любов палку?
Сухумі.