бабіти

Бабі́ти, бі́ю, єш, гл. 1) Дѣлаться женоподобнымъ, бабиться, изнѣживаться. См. ба́́битися. Желех. 2) Набрякать, отекать. Мнж. 175. 3) Сморщиваться отъ долгаго пребыванія въ водѣ (о человѣч. тѣлѣ). Руки бабіють, як довго в воді бовтаєшся. Богод. у. Славян. у.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924


Бабі́ти, бі́ю, єш, гл. 1) Делаться женоподобным, бабиться, изнеживаться. См. Ба́битися. Желех. 2) Набрякать, отекать. Мнж. 175. 3) Сморщиваться от долгого пребывания в воде (о человеческом теле). Руки бабіють, як довго в воді бовтаєшся. Богод. у. Славян. у.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28