Арії трьох П'єро
Михайль Семенко
III. П'єро кохає
Витиск
Харків: Державне видавництво України, 1929

Ах, розумієте — нудьга наринула —
що я не такий, як всі.
Ночі опошлені доля кинула
у парку з серцем на одинці.

Я почував, як мати плакала
у ночі блакитних зім.
Тоді душа моя самотно капала —
кому про смуток я розповім?

Ах, розумієте — доля закинула
мене не в красний Рим.
Нудьга, нудьга на серце ринула
потоком смертельно злим.

Може в житті я встигну кинути
лише витиск в вогкій росі.
Ах, розумієте — не кине серце тиснути,
бо я не такий, як всі…

13 — VIII. 916. Владівосток.


ВИТИСК