Арії трьох П'єро/2/Обезженщена пустеля
< Арії трьох П'єро | 2
| ◀ Момент | Арії трьох П'єро II. Осіння рана Обезженщена пустеля |
Сонце ▶ |
|
Дивлюсь на гори із вікна
на простір дикий ції пустки
і пригадалася вона
забилось серце хутко хутко.
Згадались тіні теплий присмерк
і світло милої кімнати
і серця бої серця тиски
умовностей невільні ґрати.
Не знаю може ждеш і досі
і мнеш зів'ялі вже троянди
троянди уплітаєш в коси
троянди палиш в серця гарті.
І я в обіймах ції пустки
дивлюсь на море з струмкоскелі
а серце б'ється хутко хутко
в цій обезженщеній пустелі.
16 — IV. 915. Владівосток.
ОБЕЗЖЕНЩЕНА ПУСТЕЛЯ