Арії трьох П'єро/2/До Музи

Арії трьох П'єро
Михайль Семенко
II. Осіння рана
До Музи

Харків: Державне видавництво України, 1929

Коли Муза є дійсно богиня —
я до Вас, о Музо, звертаюсь.
Хай ця рима до Ваших ушей долине —
Ви мене почуєте, сподіваюсь?
Звичайно, я розумію, що „у такому взорі“
осі ще ніхто не звертався „до тебе“.
Але може „ти“ зовсім не така, як я думаю?
Ви уявляєтесь мені — о чудесні зорі! —
довічно молодою (середніх років) жінкою

з самісінького неба.

Вік чималий Ваш. Багато поетів

у час, коли нудно або коханка розлюбить,
до Вас, незримої, простягали руки уперті.
А ну лишень, і я звернуся, бо нуд канудить.
Ах, це справжній скандал, я зовсім не

веселий,

мало того — плакати Семенкові хочеться.

Я думаю над тим, чи міг би я з Вами

укупі прожити

не знаючи й не бажаючи зовсім іншого

щастя?

На те, мовляв, ви й поети, щоб мріями жити,

у мріях сміятись, в уявах кохати,
а твій вишуканий зшиток з музичними

фразами

для щоденних потреб смертних

закоханих піде.

Ти ж, поете, закохуйся в Музу,

бо життя — само собою, безмежне й

чуже життя…

Досить!

Я щось інше вигадаю!

7 — V. 916. Владівосток.

ДО МУЗИ