Антологія американської поезії/Муна Лі
| ◀ Марґарет Уїддемер | Антологія американської поезії пер.: І. Ю. Кулик Муна Лі |
Уїттер Бінер ▶ |
|
Муна Лі виділяється з-посеред инших молодих американських поетес-естеток одною своєю дуже цінною ознакою. Вона не ховається від дійсности, не обмежується інтелігентським мрійництвом. Вона бачить і відбиває у своїх поезіях (бодай підсвідомо) ті процеси, що відбуваються в американському громадському житті. Нам здається, що ніхто в американській поезії не зумів дати кращого образу зросту так званих «містечок-грибів» (Mushroom towns) в глухій провінції далекого Заходу. Чулий лірик, Муна Лі внесла зворушливі ліричні нотки в своє оспівування повсякденного побуту містечок-грибів, що ростуть у Сполучених Штатах майже що-дня під впливом процесу урбанізації фермерських місцевостей.
Цей художній ліризм — друга цінна ознака Муни Лі.
Із шклом замазаним, напіврозкриті,
Показують провалля хати двері.
Туманні, млосні пахощі в етері
Пеніроялю чи рябинки. Розмаїті
Коробки мила й дріб'язків незнаних,
Полиці — кухлів з шкла, сапфіру маса,
А нижче йдуть скриньки: сіль, сірка, купервас,
Сиропи ллють в шклянки содові крани.
На кожній скринці є заплутаний ярлик.
Ось «Linden»; до гілля з чужого краю
Вчепився в'ялий цвіт; «Sesam» — це знали сорок
Розбійників (я з казки пам'ятаю).
Дитині б тут шукати цілий вік
Дарів чужих країв та островів на морі.
В аптеці був той клуб, де брав в розмові участь
Високий чоловік в капелюсі широкополім;
Вже літній був. Та не щастило все. І напівголий
Виходив з инших підприємств він неминуче.
Нездара був. Та тут, — він мав надію, —
Їдальня Гарвея доробки дасть не дрібні:
За рік конгрес ухвалить акт потрібний,
В цім місті буде центр; і всі тут збагатіють.
Поліпшень цих чекали всі захланно
І про політику до ранку гомоніли,
Техасців, фармерів, чужих купців кляли
І негрів — «Хай цей штат буде лілейнобілий»,
І доводом, щоб гудить инші плани,
Слова «утопія» та «сон» були.
Як впали вдвох на розі, бачили роззяви.
Збіговище. Прокльони. Враз два стріли.
I кожний мертвий впав. І навіть ще не вспіли
Довідатись, чи ворог теж упав.
Це все було. Містечко аж од слів
Гуло та надривалося. Все ясно до краплинки:
Та ж Білі Аскан був коханець жінки,
Дружини доктора; їх доктор вдвох накрив.
Пізніше, коли місто вже втомилось
Покивувать, базікать, як ішла вона
З важким, туманним зором, — лиш дитина нишком
З незрозумілим болем згадувала десь одна
Про фокус з сірником, що дядя Аскан був навчив,
Й рудого доктора у веснянках усмішку.