Вода шумить!… вода гуля!…
На березі Рибалка молоденький
На поплавець глядить і примовля:
Ловіться рибоньки, велики і маленьки!
Що рибка смик, то сердце тьох!…
Серденько щось Рибалочці віщує —
Чи то тугу, чи то переполох,
Чи то коханнячко?… не знає він, а сумує.
Сумує він, — аж ось реве!
Аж ось гуде! — і хвиля утікає!…
Аж — гульк!… з води дівчинонька пливе,
І косу счисує і брівками моргає…
Вона й морга, вона й ківа:
„Гей! гей, не надь, Рибалка молоденький,
„На зрадний гак ні щуки, ні лина!..
„На що ти нівечишь мій рід і плід любенький
„Колиб ти знав, як Рибалкам
„У морі жить із рибками гарненько,
„Ти б сам пірнув на дно к линам
„І парубоцькеє оддав би нам серденько.
„Ти ж бачиш сам — не скажеш: ні, —
„Як сонечко і місяць червоненький
„Хлюпощуться у нас в воді на дні
„І із води на світ виходять веселеньки!
„Ти ж бачив сам, як в темну ніч
„Блищять у нас зіроньки під водою;
„Ходи ж до нас, покинь ти удку пріч:
„Зо мною будеш жить, як брат з сестрою.
„Зірни сюди!… чи се ж вода?…
„Се дзеркало: глянь на свою уроду!…
„Ой, я не затим прийшла сюди,
„Щоб намовлять з води на парубка невзгоду!“
Вода шумить!… вода гуде!…
І ніженьки по кісточки займає!…
Рибалка встав, Рибалка йде,
То спиниться, то вп'ять все глибшенько пірнає!…
Вона ж морга, вона й співа…
Гульк!… приснули на синім морі скалки!…
Рибалка хлюп!.. За ним шубовсьть вона!…
І більш уже нігде не бачили рибалки!…
|
