Історичні піснї українського народа/Передне слово
| Історичні піснї українського народа Передне слово (Мирослав Січинський) |
Зажурилась Україна ▶ |
|
А ми-ж тую червону калину піднїмемо,
А ми-ж свою славну Україну
Гей, гей, розвеселимо!…
Отсих кільканайцять історичних пісень з козацьких часів се частина давного і найкрасшого духового майна українського народа. Не зложили їх книжні поети, — їх зложив сам народ. А співали їх наші люди цїлі столїтя — на Чорному Морі, на турецьких кораблях-ґалєрах, де сидїли окровавлені, обнажені, у три ряди посаджені – і в підземних тюрмах-темницях при брязкотї ланцухів-кайданів. Ті наші стародавні народні піснї лунали з шумом вітру серед безмежних степів українських на самотних могилах, греміли з тупотом походу козацьких полків на дорогах в Польщу ведучих. Чути їх було на нашім вольнім Запорожу, на сонцем залитих, Днїпровими филями облитих островах козацької Сїчи. І в битвах бучних і в побідах гучних, в недолї і на волї — всюди ішли за нашим народом сї піснї.
І дійшли до наших часів, — по великих нещастях і лихолїтях, які пережила Вкраїна, — дійшли як птицї з поломаними крилами, часом затемнені, неясні, неповні. Та все таки бє від них велика любов до нашої Вітчиңи, до нашої тяжкої та величної бувальщини, до волї. І є в них кровю обкипілий протест против татарської неволї, польської кормиги, московського гнету та лукавства, Тепер призабули ся ті піснї між нашим народом, забули ся і преславні змаганя прадїдів наших.
Гей, у лузї червона калина похилила ся,
Чогось наша славна Україна зажурила ся…
Пускаємо знов давні піснї між народ. Нехай наші люди читають їх, нехай згадують давну славу, — нехай підіймуть на ново боротьбу за Україну!
А ми-ж тую червону калину піднімемо,
А ми-ж свою славну Україну
Гей, гей, розвеселимо!..
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах.
|