Історичні піснї українського народа/Ой, на біду, на горе козак уродив ся

◀ Розлили ся круті бережечки

Історичні піснї українського народа під ред. Мирослава Січинського Перші повстаня Ой, на біду, на горе козак уродив ся

Чи не той то хміль ▶

• Цей текст написаний желехівкою.

Львів: 1908

Ой, на біду, на горе козак уродив ся,
В чистім полї, край дороги ляшкам знадобив ся.
У недїленьку в ранцї, тай славонька стала:
Взяли ляшки сїромаху забили в кайдани,
Що на ноги кайдани, на руки скриницї,
Посадили сїромаху в темнії темницї.
Приїзджає жовнїр, став його питати:
„Чи є в тебе, козаченьку, отець, рідна мати?“
„Ой, Великий Луг — батько, а Сїч моя мати!
А ви менї не пани, а я вам не хлопець,
Догадайтесь сини вражі, що я Запорожець!“