Вікіджерела

Історичні джерела та їх використання/2/Адміністративний поділ України 1648—1654 рр.

< Історичні джерела та їх використання | 2
І. П. Крип'якевич
АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОДІЛ УКРАЇНИ 1648—1654 рр.

В результаті Визвольної війни під керівництвом Богдана Хмельницького сформувалася українська державність. Територія центральної України одержала новий адміністративний поділ на полки і сотні. Цій територіальній організації присвячується наш огляд.

Основних джерел, що висвітлюють адміністративний поділ України періоду 1648—1654 рр., два: 1. Реєстри Запорізького Війська з датою 16 жовтня 1649 р.[1], які містять списки 16 полків з поділом на сотні (другорядні міста зазначені тільки як виняток). 2. Переписні книги приведених до присяги цареві Олексієві 1654 р. (повні книги залишилися тільки для Білоцерківського і Ніжинського полків)[2]. З усієї козацької території є сумарні списки полків і міст у різних редакціях[3].

На основі цих джерел можемо визначити межі автономної козацької території.

Кордони з Річчю Посполитою і Великим князівством Литовським. (В іншому місці ми розглядали західну границю козацької держави більш докладно[4]). Зборівський мир дозволив створювати козацьке військо («вписували козаків до реєстру») на території, обмеженій такою демаркаційною лінією: на правому боці Дніпра — Горностайпіль — Димер — Коростишів, Паволоч — Погребище — Прилука — Винниця Браслав —Ямпіль — Дністер; на лівому — Остер — Чернігів — Ніжин —Ромни. Ця лінія залишає на козацькому боці майже все Браславське воєводство, з Київського південну частину по горішню Раставицю і Тетерів, з Чернігівського — також південну територію по р. Снов. Відкритим залишалось питання: чи означала ця лінія докладно межу козацьких володінь, чи тільки служила для загальної орієнтації. Розв'язують це питання реєстри 1649 р., а також переписні книги 1654 р.

На кордоні з Річчю Посполитою і Великим князівством Литовським в 1649 р. було п'ять полків: Браславський, Кальницький, Білоцерківський, Київський, Чернігівський.

Два перші полки були в межах Браславського воєводства: в Браславському полку крайні сотні на заході в містах Ямпіль, Черніївці, Шаргород, Станиславчик, Браїлів; у Кальницькому полку Винниця, Прилука. Західна межа цих полків проходила майже границею між Подільським та Браславським воєводством[5]. (Шаргородська сотня була вже на території Подільського воєводства, а щодо Літинської, Янівської і Пиківської волостей, то невідомо, чи входили вони у Кальницький полк). В 1654 р., після завзятих битв з поляками, в південно-західній частині Браславського полку козацьких застав немає. Міста Браїлів, Красне, Мурахва, Черніївці, м'ястківка означені як пусті, інші не згадуються зовсім (Станиславчик, Шаргород, Яланець, Комаргород), залишились тільки містечка над Кам'янкою (Хрестище, Кам'яниця Думитрашкова, Хрустова) і над Дністром (Янкулів, Косниці, Рашків); на крайньому заході, немов острів, стоїть Буша. Під кінець гетьманства Богдана Хмельницького козацькі застави оволоділи східною частиною Подільського воєводства (Межибіж, Калюс); тут почав створюватись окремий Подільський полк[6].

Крайніми на заході і півночі були: в Білоцерківському полку — Паволоч, Івниця, Коростишів[7]; у Київському — сотні в містах Овруч, Воросівка, Макарів, Гостомля. На козацькій території не бачимо Бердичівської, Чуднівської, Житомирської, Межиріцької волостей, а козацькі кордони не доходили тут до межі з Київським та Волинським воєводствами. У 1654 р. ця межа пролягала далі на схід: Овруч і Ворсівка не згадуються, є тільки міста, ближчі до Дніпра: Бородянка, Димер, Горностайпіль, Карпилівка, Чорнобиль. Але в 1656—1657 рр. знов відбувся наступ козаків на захід і північ. На заході козацькі застави увійшли в межі Волинського воєводства аж по лінію Горині (Степань, Гоща, Заслав, Старий Константинів), на півночі вони окупували Пінський повіт, де й було організовано Пінсько-Турівський полк[8].

На лівому боці Дніпра, в Чернігівському воєводстві, на північній межі козацьких володінь був Чернігівський полк; його крайніми сотнями на півночі були Чернігівська, Сосницька, Батуринська, Конотопська. Ця межа свідчить, що до Чернігівського полку не належали північні волості Чернігівського воєводства — Сіверщина. Ці волості — Новгород-Сіверська, Стародубська, Почепська перейшли до території Запорізького Війська в 1654 р.[9] Під час війни 1654—1655 рр. українські війська зайняли також граничні повіти Мінського і Мстиславського воєводств. Тут було засновано Білоруський, або Чавський, полк [10].

Кордон з Росією. На сході йшов кордон з Російською державою. В 1649 на сході були Чернігівський, Миргородський і Полтавський полки. в Чернігівськім полку крайнім сотенним містом на сході був Конотоп, в Миргородськім — Костянтинів, Ромни, Глинськ, в Полтавськім — Гадяч, Веприк, Зіньків, Куземин, Опішня, Полтава. Гранична межа з Росією проходила по лінії давнього польсько-російського кордону. Про установлення цього кордону між Польщею та Росією велися довгі переговори з 1638 р. Остаточно в 1647 р. цей кордон проходив по лінії: р. Сухий Ромен, р. Терен, р. Бобрик, причому городище Бобрик належало Росії, через р. Сулу (м. Недригайлів і Городецьке городище належали Росії), p. Псьол (городище Кам'яне належало Росії), p. Олешниця (м. Олешня — Росії), до р. Ворскли (Скельське городище — Росії), Більськ (мабуть, — Польщі), Ворсклою до гирла Мерла, звідси до р. Коломак, через р. Орчик до Муравського шляху (у верхів'ях Орелі). Загалом це та сама межа, що йшла пізніше між Чернігівською і Полтавською губернією з одного боку та Курською і Харківською — з другого.

Південні кордони. На півдні території Запорізького війська знаходились Браславський, Уманський, Білоцерківський, Корсунський, Чигиринський та Полтавський полки.

У Браславському полку в 1649 р. крайніми південними сотнями були Ямпільська, Вербківська, Вільшанська, Горячківська, Чачальницька. В 1654 р. знаємо ще такі міста: Яруга, Янкулів, Косиці, Кам'янка Дністрова, Рашків. Територія Запорізького війська доходила тут до Дністра і межувала з Молдавським князівством; від Рашкова відступала на північ до Чачальника.

В Уманському полку на півдні були сотні з осідками: Романівка, Бершадь, Соболівка, Івангород, Умань, Бабани, Іванка. Полкова територія доходила до Саврані і Богу (теп. Буг), потім повертала далеко на північ на рівень Умані.

У Білоцерківському полку на півдні — Шавулиха; в Корсунському — сотні в містах: Қальниболото, Ольшаний, В'язовок; у Чигиринському (на правому боці Дніпра) — Орловець, Баклій, Сміла, Жаботин, Чигирин, Крилів. У цілому — це лінія Умань-Чигирин.

Уся границя від Дністра до Дніпра йшла степами, тільки в деяких місцях доходила до таких річок, як Саврань, Бог, Удич, Ятрань, Вись, Цибульник. У двох місцях границя перетинала відгалуження Чорного шляху на південь від Умані і Чигирина.

На лівому боці Дніпра Чигиринський полк має сотні в містах Кременчук і Поток, Полтавський полк — Кобеляцьку і Полтавську.

У вказаних вище сотнях знаходились крайні південні оселі території Запорізького війська. Далі починалися безлюдні простори, що відмежовували козацьку територію від володінь Криму й Туреччини. Серед степу були ще дві українські твердині — Кодак і Запорізька Січ. Кодак, добутий козаками після довгої облоги в 1648 р., залишився і надалі степовим фортом, в якому стояла невелика застава в 400 чоловік [II, 441, 452, 476, 484]; в часи загрози з боку татар його підкріплювали більшими силами [1, 697 (1654 р.)].

Річка Самара належала до Терехтемирівського монастиря [II, 442].

Запорізька Січ на Микитиному розі була також твердинею, до якої висилали застави поперемінно з різних полків; кошового призначав гетьман [II, 442, 476]. Запоріжжя втратило своє давнє значення відтоді, коли більшість козацького війська переселилася на «волость». Не чуємо нічого про те, чи біля Січі були які-небудь оселі, і, навпаки, відомо, що Богдан Хмельницький не дозволяв козакам переходити на Запоріжжя [1, т. 14, стор. 565, (1655 р.)]. Якийсь час козаки тримали в своїх руках Аслан Кермен (Іслам-городок) при Таванському перевозі на Дніпрі, але в 1653 р. Хмельницький уступив його Криму [II, 57).

Територія Війська Запорізького. З поданого огляду видно, що основу козацької території становили Київське, Браславське і Чернігівське воєводства, визначені за Запорізьким військом Зборівською угодою 1649 р. у 1649—1654 рр. відбувалися деякі зміни кордонів цієї території, але козацька влада установилася на території цих трьох воєводств. остаточно Окремо, треба відзначити, що Білоцерківська угода 1651 р., яка, хоч і обмежила козацьку територію Київським воєводством, в життя проведена не була. Козацькі полки на Браславщині і Чернігівщині залишилися на давніх місцях, про що свідчать описи 1654 р.

У 1654—1657 рр. основна територія Запорізького війська розширюється за рахунок південних земель Великого князівства Литовського у Берестейському, Мінському і Мстиславському воєводствах, а також пограничної смуги Волинського воєводства. Вся територія Запорізького війська займала близько 200 тис. кв. км.

Основним ядром козацької території були шість давніх полків: Чигиринський, Черкаський, Корсунський, Білоцерківський, Переяславський і Канівський, тобто область середнього Дніпра. Тут знаходились найгустіші козацькі оселі, в яких жило близько 20 тис. реєстрового війська, а також гетьманська столиця Чигирин.

З цих найдавніших полків козацька територія розширювалася на захід і схід. На заході вона займає передусім область середнього Богу. Кальницький, Браславський і Уманський полки дають понад 7 тис. козаків. Тут велика густота населення, козацька влада трималася міцно, як це показала завзята бороротьба з Польщею в 1653 р. Цілком природним було намагання поширити козацьку владу на східне Поділля. В меншій мірі було опановане рідко заселене Полісся; великий за простором Київський полк мав ледве 1800 козаків, а тому важко було вдержати пограничну смугу. Розширення території на Волині і Пінщині досягнуто більше шляхом політичних умов, ніж воєнних дій.

Друга область поширення козацтва це Лівобережжя. Полтавський, Миргородський, Прилуцький, Ніжинський, Чернігівський полки давали понад 9 тис. реєстрового війська.

Пізніше, після 1654 р., козацька територія розширювалась у напрямку верхнього Дніпра, в Полісся і на Білоруські землі — області з окремою господарською і політичною структурою. Хоч їх і єднали з Україною деякі культурні і торговельні інтереси, не можна було розраховувати на тривке приєднання їх до козацької держави.

Головною водною артерією козацької території був Дніпро. Межі української держави простягалися рівномірно по обох берегах ріки і не відходили від неї далі як на 250 км. Козацька Україна була в повному розумінні придніпрянською державою.

Адміністративний поділ. У переддень визвольної війни Запорізьке військо (реєстрове) поділялося на шість полків: Білоцерківський, Канівський, Корсунський, Переяславський, Черкаський, Чигиринський; у 1625—1638 рр. був ще Миргородський полк. Як виглядали в ці часи полкові території, певних даних не маємо, але можна припускати, що військо не стояло в одному полковому місті, а було розміщене по різних містечках і селах. Ці полки після війни 1648 р. залишаються і дають взірець для організації нових полків. Зразу бачимо велике число полків з різними назвами. Так, згадуються невідомі потім Лисянський, Животівський, Овруцький, Ічанський, Іркліївський та інші полки[11].

Після Зборівського миру, коли було складено реєстр, установлюється 16 полків: Білоцерківський, Браславський, Кальницький, Канівський, Київський, Корсунський, Кропивенський, Миргородський, Ніжинський, Переяславський, Полтавський, Прилуцький, Уманський, Черкаський, Чернігівський, Чигиринський.

Розглянемо основи, на які спирався поділ на полки.

Згідно із Зборівською угодою Запорізьке військо займало воєводства, які мали такий поділ:

А. Київське воєводство мало три повіти: Овруцький, Житомирський, Київський. Київський повіт складався з округ, які за литовських часів називалися повітами: Любецький, Чорнобильський, Київський, Остерський, Білоцерківський, Миргородський (чи Миргородсько-Полтавський).

Б. Браславське воєводство ділилося на два повіти: Винницький і Браславський.

В. Чернігівське воєводство було поділено на такі повіти: Чернігівський і Новгородський (Сіверський).

В цілому три придніпрянські воєводства при пануванні Польщі були поділені на невелику кількість повітів, обширних за територією, а тому важких для управління. На переломі XVI — XVII ст. почався процес розподілу на менші територіальні округи, звані староствами. Так само поступило і Запорізьке Військо.

Козацька влада взяла як основу для адміністративного поділу країни ці малі округи (староства) і часто ділила їх на ще менші адміністративні одиниці. Так виникли полки (у значенні територій), невеликі за розмірами, зручніші для організації управління.

Про те, як проводились в життя нові адміністративні принципи, свідчать деякі приклади. Тільки чотири повіти давніх воєводств стали без значних змін полками: Біла Церква, Винниця (Кальник), Чернігів, Ніжин. Канівський повіт було поділено на Канівський і Корсунський полки; Черкаський повіт — на Черкаський, Чигиринський, Кропивенський полки; Переяславський повіт на Переяславський і Прилуцький, полки; Миргородський повіт — на Миргородський і Полтавський полки; Браславський повіт — на Браславський і Уманський полки.

Виняток з цього основного принципу помічаємо на півночі території Запорізького війська: там повіти не тільки не поділено на менші частини, а навпаки, в один Київський полк об'єднано великі округи: Київ, Остер, Чорнобиль, Овруч (може і Любеч); так само Чернігівський полк складено з дев'яти округів: Чернігів, Седнів, Слабин, Городня, Вересеч, Мена, Борзна, Сосниця, Батурин. Поза межами козацької держави у 1649 р. були Житомирський повіт і значна частина Новгородського повіту (Новгород, Глухів, Короп).

Ці загальні основи поділу можна простежити в подробицях. Пересунення границь — невеликі. Так, межа між Київським та Браславським воєводством порушена в трьох місцях: Борщагівка в 1649 р. належить до Кальницького полку, а Буки — до Уманського, хоч до цього вони були в складі Київсьвоєводства; П'ятигори Браславського воєводства перейшли до Білоцерківського полку; Івангород, що стояв на границі між Чернігівським та Київським воєводством, перейшов з Київського воєводства до Чернігівського полку. Сталися зміни і в округах. Волость Красне знаходиться в Браславському полку, хоч належала до Винницького повіту; Білоцерківський полк збільшився за рахунок західної частини Київської округи (Хвастів, Рожів, Коростишів); Кропивенський полк був на території Черкаської і Переяславської округ та ін.[12]

Поділ на полки, встановлений у 1649 р., зберігся і в пізніші часи. З опису міст 1654 р. можемо констатувати тільки невеликі зміни меж, а саме: Білоцерківський полк у 1651 р. поділено на дві частини: східні сотні залишилися при Білій Церкві, аз західних утворено окремий Паволоцький полк, через що кількість полків збільшилась до 17.

Кальницький полк дістав назву Винницького і втратив Борщагівську, Погребинську, Прилуцьку і Тетіївську сотні на користь Паволоцького полку.

Київський полк збільшено за рахунок Переяславського: до нього додано Завороцьку, Козелецьку і Моровську сотні.

Ніжинський полк поповнився сімома сотнями Чернігівського полку (Батуринська, Бахмацька, Борзенська, Івангородська, Конотопська, Сосницька) і одержав велику територію Сіверщини (Новгород-Сіверський, Глухівський, Королівський округи з Чернігівського воєводства та Стародубський повіт з Смоленського воєводства).

В цілому ці зміни були невеликими. Вони торкалися шістьох полків, решта – 10 полків — залишалася непорушною. Новий адміністративний поділ довів свою життєздатність.

Нові полки створено в 1654 — 1657 рр. під час війни з Польщею й Литвою. Як згадано вище, на пограничній території Мінського і Мстиславського воєводств виникає Білоруський полк, який пізніше став називатися Чавським[13]. З Берестейського воєводства під козацьку владу перейш у 1657 р. Пінський повіт, і тут створюється Турівсько-Пінський полк. Після зайняття козацькими заставами пограничної смуги Подільського і Волинського воєводств починається організація Подільського і Волинського полків. Але з усіх нових полків тільки Чавський полк проіснував довго.

Далі подаємо опис 21 полку, що існували в 1649 роках а саме: позначення полкових границь і поділ полкі в на сотні.

Білоруський (Чавський) полк

Білоруський, або Чавський, полк утворився на території Мінського і Мстиславського воєводств під час війни з Польщею 1654—1657 рр. Іван Золотаренко, як наказний гетьман, в червні 1654 р. розпочав похід на Велике князівство Литовське і зайняв Річицю, Горваль, Стрiшин, Злобин, Рогачів, в серпні — Гомель, Чечерськ, Новий Бихів, потім північніші міста. Тільки Старий Бихів боронився уперто і був взятий аж у березні 1657 р. Межу козацької території було позначено згідно з царськими розпорядженнями.

У вересні 1654 р. козаки дістали наказ залишитися на зиму в Бихівському і Могилівському повітах, але невдовзі розміщення козаків було обмежено Могилівським повітом — Горловицьке, Улянівське і Плещицьке війтівства. На початку червня 1655 р. цар віддав під управу Золотаренка Кричів і Кричівський повіт, але при цьому зазначив, що інші повіти, які зайняли козаки, мають перейти під руку російських воєвод: Чавси і Чериків до Могилева, Мстиславський повіт до Мстиславля. Отже, повіти Бихівський, частина Могилівського і Кричівкий були офіціальними межами території, зайнятої козаками. Однак козацькі застави стояли і поза цими межами: в середині 1655 р. в Чавсах був наказний чавський полковник Матвій Старинський. Універсалом від 8 лютого 1656 р. Богдан Хмельницький призначив полковником на Білій Русі Івана Нечая і як міста його полку позначено Могилів, Чавси, Новий Бихів, Гомель. На цій підставі Нечай підписувався полковником білоруським, могилівським і гомельським. Як далеко сягали козаки, вказує список сотникiв 1656 р., які були в таких містах: Чавси (тут був також осідок полковника); Могилів (було три сотники); Гори, Заболоття, Бродиничі, Акулино, Городець, Святозеро, Уляни, Рогозин, Білявичі, Чериків, Верба, Пропойськ, Чечерськ, Межево, Смоляни. Однак ми не певні, що цей список повний[14].

Білоцерківський полк

У Білоцерківському полку відбувалися значні територіальні зміни [1, 107—131; II, 239—240, 781—800; III, 30]. В 1649 р. границі його такі: крайні міста на заході — Коростишів, Івниця, Карабчиїв. Отже, Білоцерківський полк не доходив до границі з Волинським воєводством. На півдні на межі з Браславтівським полком крайніми містами були Ружин, Сквира, Антонів, Торчиця, з Уманським полком — Боярка, Чорний Камінь (межа торкалася в деяких місцях р. Росі і Горішнього Тикича), крайні міста на північному сході та сході Рожів, Синявка, Ковшовата, Ольшана, згадані в 1654 р. (тут іде межа з Київським, Канівським і Корсунським полками).

У 1651 р. було організовано окремий Паволоцький полк. До нього перейшли такі міста: Антонів, Паволоч, П'ятигори, Сквира, Торчиця.

В описі 1654 р. західна межа Білоцерківського полку з Паволоцьким та Уманським полками проходила через міста Хвастів, Триліси, Біла Церква, Насташка, Ставища, Чорний Кам'янець, Шавулиха, Ольховець. На сході границі залишаються ті ж самі, що й в 1649 р. На півночі поділ неясний: Рожів, Бишів належать до Білої Церкви; про Коростишів, Брусилів, Ходорків не знаємо нічого певного, але правдоподібно, що вони залишилися теж у складі Білоцерківського полку.

У 1649 р. в Білоцерківському полку сотень (за винятком Білоцерківської) чітко не позначено, а є лише 22 міста. Можна припустити, що вони були осідками сотень: Антонів, м-ко, в 1654 р. місто Павлоцького полку; Біла Церква; Боярка, м-ко, в 1654 р. сотенне місто; Брусилів; Вильня («Вилля»), м-ко; Водотиїв; Войташівка (теп. Дубовець); Германівка, в 1654 р. сотенне місто, інше свідчення — пусте місто [1, 239] (теп. Красне); Грищів[15]; Дідівщина, в 1654 р. пусте м-ко; Івниця («Ивничане»); Кам'яний Брід — на Гнилiм Тикичу [II, 794]; Карабчиїв; Коростишів; Ольховець, помилково Тольховець (теп. Вільховець), місто; Паволоч, в 1654 р. столиця Паволоцького полку; Рожів, у 1654 р. пусте місто; Сквира, м-ко, у 1654 р. в Паволоцькому полку; Торчиця, місто, у 1654 р. в Паволоцькому полку; Хвастів; Ходорків; Чорний Камінь, м-ко (теп. Чорна Кам'янка на Тикичі).

У списку, міст Білоцерківського полку 1654 р. як сотенні міста вказані: Біла Церква, Боярка, Германівка, Кам'яний Брід, Ковшовата, Лесевичі (теп. Лисовичі), Насташка, Ольховець, Ольшанка (тел. Ольшаниця), Синявка (теп. Синява), Ставища, Триліси, Хвастів, Чорний Кам'янець, Шавулиха. Крім того, є Бишів з отаманом (інше свідчення — «пустий»), Дідівщина і Рокитна з отаманом. Міста Антонів, Паволоч, П'ятигори, Сквира і Торчиця перейшли до Паволоцького полку. На давній території Білоцерківського полку згадуються ще м. Лобачів і Ружин.

Браславський полк

Границі Браславського полку в 1649—1654 рр. такі [1, 155— 180; II, 239, 305; III, 29).

Крайні міста на заході — Браїлів, Станиславчик, Пеньківка, Копистерин, Мурахва, Шаргород, Черніївці, Буша, Ямпіль. Тут межа трималася давньої границі між Подільським та Браславським воєводством (за винятком того, що до Браславського полку належала також територія між Мурахвою та Мурашкою — Шаргородська сотня); можливо також, що кут між долішньою Мурахвою та Дністром включено до полку, бо в 1654 р. Яруга відноситься до полкових міст.

На південь границя йшла р. Дністром; крайні міста тут: Ямпіль, Янкулів, Косниця, Камінка Дністрова, Рашків. Далі границя переходить на р. Савранку і її притоку Бритавку, де крайніми містами були Чачальник, Стратіївка, Піщане.

На півночі і північному сході полк межував у 1649 р. з Кальницьким полком, у 1654 р. — з Винницьким. Крайні міста тут: Браїлів, Ворошилівка, Тиврів, Михайлівка, Клещів, Соколинці, Рогізне, Вишковець, Браслав, Городниця, Райгород, Зянківка, щурівці, Мочоха, Михайлівка, Василівка. Межа йде р. Богом і тільки в двох місцях браславські міста переходять на лівий бік річки: біля Тиврова (Михайлівка і Клещів) і біля Браслава (Городниця, Райгород).

Зі сходу Браславський полк межував з Уманським. Як крайні браславські міста знаємо: Клебань, Тростянець, Косаринці, Сумівку, Багланівку, Бирківку, Чачальник, Стратіївку. Границя частково ішла р. Богом. До Браславського полку в 1649 р. належали такі сотні:

Александрівська сотня [1, 167—168]. Сотенне місто Александрівка (теп. Олександрівка) згадується як місто також у 1654 р. [1, 305; III, 29]. До цієї ж сотні у 1649 р. віднесені Жабокрики і Криклівці. В 1654 р. Жабокрики мають назву Жабокрич, є містечком, що належить до Тимонівки [11, 305; ІІ, 29]. В списку 1654 р. в сусідстві єм. Демківка і Тростянець.

Багланівська сотня [1, 175—176]. Сотенне місто Багланівка (теп. Баланівка). До сотні належать Берківка (мабуть, теп. Бирлівка), Бородавка (тепер невідома) і Тарканівка (в реєстрах, мабуть помилково, написано «Токарновка»). У 1654 р. сотня згадана як місто [II, 305; I, 29]. Тоді ж у цій околиці виступають м. Ободівка, Сомівка (теп. Сумівка) і м-ко Кощаринці (теп. Косаринці).

Браїлівська сотня [I, 163—164]. Сотенне місто Браїлів (в описі міст 1654 р. зазначений як «пустий» [II, 239]. Браславська сотня. Полкове місто Браслав (теп. Брацлав) [1, 305; 1, 29]. У 1654 р. до Браслава належать M-ка: Бортники, Василівське (теп. Василівка), Вешківське (теп. Вишківці), Войтівки, Михайлівка і Мачехино (теп. Мачуха) та села Войтівці, Жабокрич, Зяньківка, Савилці і щурівці. Але в реєстрах 1649 р. Бортники, Вишковець і Мачуха включені до Райгородської сотні. Мабуть, їх прилучено до Браслава пізніше.

Вербська сотня. Сотенне місто Вербка [1, 164—165]. Положення його не означене. Це, мабуть, село над р. Шумилівкою, притокою Марківки (до Дністра), бо згадується поруч недалеких Гарячковець і Вільшанки.

Вільшанська сотня («сотня Вулшанская») [1, 164]. Центр сотні м-ко Вільшанка («Волшенка») над р. Вільшанкою, притокою Дністра [I, 305; II, 29], яке у 1654 р. належить до м. М'ястківки [1, 306]. Сотенна приналежність згаданих у 1654 р. у цій околиці і далі до Дністра міст Камениці Думитрашкової (теп. Думитрашківка), Хрестища, м-ка Хрустового (теп. Хрустова), Камінки Дністрової, Серчинського (положення невідоме) і м. Рашкова не встановлена.

Горячківська сотня («сотня Горянкоцкая») [1, 165]. Осідок сотні м-ко Горячківське [II, 305; 1, 29][16] (теп. Гарячківка, над р. Вільшанкою, притокою Дністра).

Клебанська сотня [1, 160]. Сотенне місто Клебань. В 1654 р. до нього належать м-ко Білоусівка, слобідка Холодівка, с. Гутня (мабуть Гути), Зарашівка (теп. Захаряшівка) і Федьківка [II, 305).

Комаргородська сотня [1, 178]. Осідок сотні Комаргород (над р. Русавою, притокою Дністра); в списку міст 1654 р. не згадується.

Краснянська сотня [1, 160—163]. Сотенне місто Красне. До сотні належали: Білоусівка, Ворошилівка, Звонихи (тел. Дзвониха), Іванівці, Клещів (теп. Кліщів), Михайлівка, Рогізно (теп. Рогізна), Сільниця, Соколинці, Соколівка, Турківці, Черемушни (теп. Черемошне), Юрківці. В описі міст 1654 р. Красне значиться як пусте місто, інші не згадані [1, 239].

Лучицька сотня [1, 170—171]. Осідок сотні, мабуть, Лука; місце не означене. На території Браславського полку є села подібної назви: Лука, або Луг, над р. Савранкою; Лука Мовчанська над р. Мурашкою; Лука Жабокрицька над р. Сільницею (найбільш правдоподібно, що сотня була в останній).

Мурахівська сотня. Осідок сотні Мурахва над р. Мурахвою (теп. Жданова). В 1649 р. до сотні належав Кописчерин (теп. Копистирин) і Пеньківці (теп. Пеньківка). В списку міст 1654 р. не згадані ні ці місцевості, ні Мурахва.

М'ястківська сотня [1, 172—174]. Сотенний осідок М'ястківка (теп. Городківка над р. Шумилівкою), в 1654 р. названа містом. У 1649 р. до сотні належали: Қанків (теп. Кунка), Попківці, Рахнівка, Стіна над р. Росавою, притокою Дністра, Шпиківка. В 1654 р. до м. М'ястківки належали M-ка Горячківське і Вільшанка [II, 305], які в 1649 р. були окремими сотнями [I, 164—165].

Райгородська сотня [I, 157—159]. Осідок сотні Райгород. До сотні в 1649 р. належали: Бортники, Вишковець, Городниця, Мачоха (теп. Мачуха), Салинці і Ястребенці (теп. Яструбинець). У списку міст 1654 р. Райгород, Городниця, Салинці і Ястребенці не згадуються; Бортники, Вишнівське і Мачехино належали до м. Браслава.

Станиславівська сотня [1, 171]. Осідок сотні Станиславчик. У 1649 р. до сотні належала Садківка (теп. Садківці). У списку міст 1654 обидва населені пункти не згадуються.

Тимонівська сотня [1, 166—167]. Осідок сотні Тимонівка (теп. Тиманівка), в 1654 р. місто. До сотні в 1649 р. належали: Ілляшівка, Китайгород, Куниче (теп. Қунича), Марківка, Савунці (теп. Савинці). В 1654 р. до м. Тимонівки належали м-ко Жабокрич, яке в 1654 р. було при Александрівській сотні, і с. Марківка. Сотенна приналежність в 1654 р. міст Сарапанівки і Соколівки, що лежать на південь від Тимонівки, невідома.

Тульчинська сотня [1, 159—160]. Осідок сотні Тульчин, у 1654 р. місто. До сотні в 1649 р. належали: Білоусівка, Журавлівка, Кобеліївка (теп. Кобилівка) і Крищинці (теп. Кришинці). У 1654 р. до м. Тульчина належали такі містечка: Вишнівське, Войтівське (обидва невідомі), Журавлівське (теп. Журавлівська), Копіївка, Кирносівка (теп. Кирнасівка) і щирівське (невідоме); Білоусівка відносилась уже до міста Клебані.

Чачальницька сотня [I, 177—178]. Осідок сотні Чачальник (теп. Чечельник), у 1654 р. місто. В 1649 р. до сотні належав Коташин. У 1654 р. до Чачальника належали, правдоподібно, м-ка Стратіївка («Сравдиевское») і Кобиля (теп. Кобилівка). Чернавецька сотня [1, 179—180]. Осідок сотні Черніївці (теп. Чернівці). В 1654 р. Черніївці названо містечком (в іншому списку позначене як пусте) [1, 239], належали, мабуть, до м. Буші; тоді ж згадано м-ко Яруга, але козаки звідти жили в Буші [1, 305]. Згадано також Могилів, як пусте місто ІІ, 239].

Шаргородська сотня [1, 169—170]. Осідок сотні Шаргород. У списку міст 1654 р. не згадується.

Яланцька сотня [I, 168]. Осідок сотні Яланець (над рікою тієї ж назви), в списку міст 1654 р. уже не згадується.

Ямпільська сотня [1, 168— 169]. Осідок сотні Ямпіль (над Дністром), серед міст 1654 р. не згадується. В 1654 р. в околиці Ямполя виступають м-ка Косниці (теп. Кісниця), Драниці, Шпиково (положення обох невідоме), Вербицьке (невідоме) і с. Янкулово (теп. Іванків).

Винницький (Кальницький) полк

У реєстрах 1649 р. [1, 180—197] полк має назву Кальницького, в списку міст 1654 р. [II, 30—31] називається Винницьким. У 1649 р. межі полку такі: крайніми сотенними містами на заході були Винниця і Прилука (територія полку не доходила, мабуть, до границі з Подільським воєводством); з півдня Кальницький полк межував з Браславським і Уманським полками, крайніми містами тут були Винниця, Вороновиця, Потуш, Немирів, Ометинці, Куна, Рахни, Городок, Левуха, Терлиця, Савастіянівка, Балабанівка; на невеликому відрізку границя йшла по р. Богу і Собі; на півночі в 1649 р. межував з Білоцерківським полком; крайні кальницькі сотні Прилуцька, Погребищанська, Борщагівська, Тетіївська. Це була частково давня границя між Браславським та Київським воєводством. Кальницький полк у 1649 р. поділявся на 19 сотень:

Бабинська сотня — м. Бабин; у списку 1654 р. як пусте місто згаданий «Бабин Урат» (?). До цієї сотні належав, можливо, й другий «пустий город» Чагуй (теп. Чагів). Балабанівська сотня — м. Балабанівка, в 1654 р. серед міст не згадується. Борщагівська сотня — м. Борщагівка, в 1654 р. належить до Паволоцького полку. Винницька сотня («сотня Винницкая») м. Винниця, в 1654 р. столиця полку. Вороновицька сотня м. Вороновиця, не згадане 1654 р. До сотні належало, мабуть, м. Комарів і м-ко Потош (Потуш) з 1654 р. Дашівська сотня — м. Дашів, згадується також у списку міст 1654 р. Животівська сотня — м. Животів, не згадане 1654 р. В околиці — Чернявка, згадана серед пустих міст 1654 р. Жорницька сотня — м. Жорнища, згадане в 1654 р. як Жерновища. В сусідстві м. Пісочин, згадане 1654 р. Ілинська сотня — м. Ілинці, або Линці (теп. Іллінці), згадане 1654 р. Кальницька сотня — полкове місто Кальник, в 1654 р. тільки сотенне. В реєстрах 1649 р. згадана в сотні Тодорівка («Содоровка»). Кунянська сотня — м. Куна, згадане 1654 р. Липовецька сотня — м. Липовець, в 1654 р. «пустий город». Немирівська сотня — м. Немирів, згадане 1654 р.; до сотні належало, мабуть, м-ко Войтівці, згадане 1654 р. Ометинська сотня — м. Ометинці, в 1654 р. не згадується. Погребиська сотня — м. Погребище, в 1654 р. належить до Паволоцького полку. Прилуцька сотня — м. Прилука, в 1654 р. є між «пустими городами» (теп. Стара Прилука). Рахнівська сотня — м. Рахни при впадінні р. Білки у Соб, згадане 1654 р. Терлицька сотня — Терлиця, згадана в 1654 р. як м-ко Стерлиця. До сотні належали, певно, м-ка Городок, Левуха і Савастіянівка, згадані 1654 р. Тетіївська сотня — м. Тетіїв, у 1654 р. належить до Паволоцького полку.

В 1654 р. на території Кальницького полку, включеній у Паволоцький полк, згадуються також м. Джунків (теп. Дзюньків) і Кошів.

Волинський полк

Про Волинський полк можна говорити тільки з застереженням: він не вийшов із стадії початкової організації. В межах Волинського воєводства застави Запорізького війська були ще перед Зборівським договором. Так, в березні 1649 р. полковник Герасим Яськевич як «гетьманський намісник» перебував у Звяглі[17]. За Зборівською угодою козаки не допускались на Волинь. Але під кінець гетьманства Б. Хмельницького, коли були надії на повний розгром Польщі, українські війська знов зайняли пограничну полосу Волині. Докладніші звістки про це маємо з початку гетьманства Виговського: тоді козацькі залоги були в містах Степанець, Гоща, Межиріч, Корець, Остріг, Полонне, Заслав, Старий Константинів[18], тобто переходили на лівий берег Горині[19]. Але точніших звісток про поділ полку не маємо, не зустрічаємо навіть титулу волинського полковника.

Канівський полк
Невеликий Канівський полк 1649 — 1654 рр. [1, 60—78; II, 239, 295, 306; II, 30] знаходився між Білоцерківським, Київським, Переяславським, Черкаським і Корсунським полками. Крайніми містами його були Стайки, Ржищів, Терехтимирів, Канів, Бубнів, Межиріч, Маслівка.

Канівський полк поділявся в 1649 р. на 16 сотень, з яких сім мали назви від місцевостей, решта — від сотників; про дві сотні (Бубнівську і Кононоцьку) довідуємося із списку міст 1654 р.

Бубнівська сотня, згадана в 1654 р. – м. Бубнів (теп. Бубнове). Канівська сотня — полкове і сотенне місто Канів. Можливо, що з Каневом були зв'язані дев'ять сотень, названих від імені сотників: Стародубина, Волинцова, Кулагина, Богданенкова, Гунина, Росченкова, Климова, Євхимова й Андрієва. Кононоцька сотня, згадана в 1654 р. – м. Кононча. Маслівська сотня — Маслівка, у списку міст 1654 р. не згадується. Межирецька сотня — м. Межиріч, згадане у 1654 р. Михайлівська сотня — М. Михайлівка. Ржищівська сотня («сотня Иржищовская») — м. Ржищів, згадане 1654 р. Стаяцька сотня — Стайки. Терехтимирівська сотня — Терехтимирів (теп. Трахтемирів), у 1654 р. не згадується.

Київський полк

У 1649 р. межі Київського полку були такі [I, 198—214]. На південному заході він межував з Білоцерківським і Канівським полками, крайні сотенні містечка: Овруч, Ворсівка (на північ від Радомишля), Макарів, Ясногородка, Мотовилівка, Васильків, Обухів, Триполе. Неясною є приналежність Радомишля: належав він до Києва чи до Білої Церкви.

На півночі і сході, на лівому боці Дніпра Київський полк межував з Чернігівським, Ніжинським і Переяславським полками. В 1649 р. тут є Київська сотня в Броварах. У 1654 р. границя змінилася на сході, до Києва прилучено сотні Переяславського полку: Моровську, Козелецьку, Заворицьку.

На заході і півночі в 1649 р. крайніми сотнями є Овруцька, Ворсівська, Макарівська, Гостомельська, Броварська; в 1654 р. Овруч не згадується, але є Карпилівка, Чорнобиль, Остер. Київський полк з півночі, мабуть, не доходив до західної і північної границі Київського воєводства.

У реєстрах 1649 р. Київський полк поділяється на 17 сотень. Тільки 14 з них названі по місцевостях.

Білогородська сотня м. Білогородка, згадане 1654 р. Броварська сотня — м-ко Бровари, згадане 1654 р. До сотні належало мабуть, м-ко Рожівка, згадане 1654 р. Васильківська сотня — м. Васильків, згадане 1654 р. Ворсівська сотня — Ворсівка (над р. Вознею в районі р. Тетерева), 1654 р. не згадується. Гостомельська сотня («сотня Гостомска») — м. Гостом- ля. Київська сотня — м. Київ. Мабуть, до Києва належали також три сотні, названі в реєстрах тільки від імені сотників: сотня Білецького, Нагорного і Предмирського. Макарівська сотня —м. Макарів, згадане 1654 р. Мотовилівська сотня — м. Мотовилівка, згадане 1654 р. Обухівська сотня — м. Обухів. Овруцька сотня — м. Овруч. Переварська сотня — м-ко Переварка (біля Києва), згадане 1654 р. Трипільська сотня — м. Триполе (теп. Трипілля). Ходосівська сотня — м-ко Ходосівка. Ясногородська сотня — Ясногородка (на схід від Білгорода), в 1654 р. не згадується.

У списку 1654 р. [1, 239—240; III, 30] на київській території з'являється ряд не згаданих раніше міст, які можна вважати сотенними: на правому боці Дніпра Бородянка, Вишгород, Димер, Горностайпіль, Карпилівка, Лісники, Семиполки, Чорнобиль; на лівому боці Нова Казар, Бобровиця, Козелець, Заворичі, Остер, Рожівка.

Корсунський полк

Корсунський полк у 1649—1654 рр. [1, 78—106; II, 239, 295 — 296; III, 29] мав такі границі: на заході межував з Білоцерківським полком, крайні міста тут — Богуслав, Медвин, Лисянка, Водяники, Звенигородка, Кальниболото, Гуляйполе; на півночі — з Канівським полком, крайні оселі — Богуслав, Корсунь, Сахнівка; на сході — з Черкаським і Чигиринським полками: Дерянковець, Мгліїв, В'язовок, Капустина Долина; на півдні останні міста Гуляйполе й Капустина Долина. Межі полку сягали, мабуть, р. Вись.

Корсунська сотня — м. Корсунь. Лисянська сотня — м. Лисянка. Мгліївська сотня («сотня Кмгльевская») — міста Мгліїв Новий, осідок сотні, і Мгліїв Старий (теп. Мліїв). Ольшанська сотня — м, Ольшаний (теп. Вільшана). Синицька сотня — (помилково «сотня Ситницкая») — м. Синиця.

У списку міст 1654 р. [1, 295—296; порівн. стор. 239], крім поданих, названі ще такі сотенні міста: Богуславль, В'язовок, Дерянковець (теп. Деренковець), Звенигородка, Кальниболото, Медвин, Сахнівка, Стеблів, Тарасівка. Крім цього, є ще міста без сотників: Водяники, Гуляйполе, Капустина Долина.

Кропивенський полк

Кропивенський полк 1649—1654 рр. [1, 239—255; III, 29; II, 239] сусідив з Прилуцьким, Переяславським, Черкаським, Чигиринським, Полтавським і Миргородським полками.

У 1649 р. він поділявся на 14 сотень, що були в 9 містах. Городийська сотня («сотня Городийская») — м. Городище. Журавська сотня — м. Журавка. Іркліївські сотні («сотня Арклиевская», або «Арклийская», було три сотні) — м. Ірклій. Кропивенська сотня — полкове і сотенне місто Кропивна. Туди ж належала і сотня Демська, названа від імені сотника Демка. Куріньська сотня — м. Курінька («Куринка»). Оржицька сотня — м. Оржиця. Пирятинські сотні (дві) — м. Пирятин. Чернухинські сотні (дві) — м. Чернухи, у 1654 р. помилково написано «Селухи». Яблонівська сотня — м. Яблонів (теп. Яб- луневе).

Миргородський полк

Миргородський полк [I, 255—279; II, 239—240, 303—304; III, 30] мав границі з такими полками: на півночі — в 1649 р. з Чернігівським, у 1654 р. з Ніжинським; на заході — з Прилуцьким і Кропивницьким; на півдні і сході — з Полтавським; на сході межував також з Російською державою.

У 1649 р. в Миргородському полку було 16 сотень в 12 містах.

Глинська сотня — м. Глинськ. Комишанська сотня — м. Комишня. Констянтинівська сотня — м-ко Констянтинів (тел. Костянтинів). Краснопольська сотня — м. Краснополе, або Краснопіль (тепер не існує; Боплан позначає на правому березі Псла, в околиці Великої Обухівки)[20]. Лохвицька сотня — м. Лохвиця, Лубенські сотні (дві) — м. Лубни; одна сотня без окремої назви, друга — «лубенская сельская». Миргородські сотні (чотири) м. Миргород; одна сотня без назви, три названі від імені сотників: Гаврила Гладченка, Андросова, Кирила Поповського. Панківська сотня — у 1654 р. не згадується; положення невідоме. Роменська сотня — м. Ромни і с. Липова Долина. Сенчанська сотня — м. Сенча. Устивицька сотня («сотня Уцтивицкая») — Устивиця, в 1654 р. не згадується. Хорольська сотня — м. Хорол.

У 1654 р. не згадуються Панківська і Устивицька сотні, а названі ще нові осідки сотень: м. Жигимонтів[21], м-ко Піски, м. Сміла, м-ко Ярески; крім цього, ще м-ко Хомутець з отаманом.

Ніжинський полк

У Ніжинському полку відбувалися значні територіальні зміни. В 1649 р. [1, 321—329] був невеликим. Межував з Чернігівським, Переяславським і Прилуцьким полками і поділявся на 10 сотень.

Березівська сотня — м. Березанка[22]. Дівицька сотня — м-ко Володкова Дівиця. Ніжинські сотні (сім) — м. Ніжин; шість сотень названо ніжинськими, одна Кобилецькою, від імені сотника Григорія Кобилецького. Носівська і Кобизька сотні — міста Носівка і Кобижча.

У 1654 р.[23] Ніжинський полк збільшився за рахунок приєднання семи сотень Чернігівського полку (Батуринської, Бахмацької, Борзнянської, Івангородської, Конотопської, Сосницької) і округів з Чернігівського воєводства (Новгород-Сіверський, Глухів, Короп) та Стародубського повіту з Смоленського воєводства. За списком 1654 р. до Ніжинського полку належали такі сотні.

Батуринська сотня — до 1649 р. була в Чернігівському полку; у 1654 р. м. Батурин, Красне, Митченки, Обмочів. Бахмацька сотня — до 1649 р. в Чернігівському полку; в 1654 р. м. Бахмач, с. Старий Бахмач, Самбор («Самбов»). Березівська сотня — в 1649 р. у Ніжинському полку; м. Березна, с. Волосківці («Воложское»), Локнисте («Локтенское», «Лохнинское»), Михайлове Городище (теп. Городище), Стольне (теп. Стільне), Степанівка. Бобівська сотня — в 1654 р. с. Бобів (на карті не позначено). Борзнянська сотня — в 1649 р. у Чернігівському полку; м. Борзна, при ній Кустівці і Нове Місто, передмістя з окремими сотнями[24], Загорівка, Конашівка (теп. Кінашівка), Красилівка, Красновасте (теп. Красностав), Плиски, Обтів (тепОбтове), Холми (теп. Ховми), Ядутин (теп. Єдутов). Волинська сотня — в 1654 р. с. Волинь (теп. Волинка), Вільшане («Ольшанское»), Чорнотичі («Чорнобичи»). Глухівська сотня — в 1654 р. м. Глухів, с. Гирин (теп. Гирине), Клин, Литвиновичі, Некрасів (теп. Некрасове), Полошки («Полашкова»), Сварків (тел. Сваркова). Дівицька сотня — в 1649 р. у Ніжинському полку; в 1654 р. м-ко Дівиця Володкова [1, 296]; списка сотні немає. Дівицька сотня (друга) — у 1649 р. не згадується; в 1654 р. м. Салтикова Дівиця, с. Авдіївка (теп. Овдіївка), Дроздівка, Жуківка, Колчинка (теп. Ковчин). Дроківська сотня — в 1649 р. не згадується; м-ко Дроків. Івангородська сотня — 1649 р. у Чернігівському полку; в 1654 р. м. Івангород, села Максимівка, Мартинівка, Махнівка, Хвастівці («Хвастовцова», теп. Фастівці). Киселівська сотня — села Киселівка («Киселевское»), Боровичі. Кобизька сотня — в 1654 р. м. Кобижча, згадана також Кобишівка. Конотопська сотня — в 1649 р. у Чернігівському полку; в 1654 р. м. Конотоп, сс. Верівка, Попівка. Кролевецька сотня — в 1649 р. не згадується; в 1654 р. м-ко Кролевець, села Алтинів («Олтиново»), Райгородок, Тулиголови, Чорториги («Черторійское», теп. Шевченкове). Мглинська сотня — в 1649 р. не згадується; в 1654 р. м-ко Мглин. Менська сотня — в 1649 р. не згадується; в 1654 р. м. Мена, села Бабичі, Дегова (теп. Дягова), Куковичі («Қоковичи»), Макошин («Смаковшино», теп. Макошина), Максаки. Мринська сотня — м. Мрин, опису сотні немає. Ніжинська сотня — з 1654 р. є частина опису сотні (села Вересоч, Кладьківка, Печище, Хибалівка). Новгородська сотня — в 1649 р. не згадується; в 1654 р. м. Новгород-Сіверський, села Гириня, Глазове («Блазово»), Горбове, Твот («Ивойти»), Камінка («Каменое»), пустиня Рихлів, Скитра (?), Шептаки. Новомлинська сотня — в 1654 р. м-ко Нові Млини, села Головенька, Нехаївка, Пекарів, Шабалинів («Зношебилинова»). Носівська сотня — в 1654 р. опису сотні немає; м. Носівка; можливо, сюди приналежне й м. Козарі (хоч Козарі в 1654 р. згадані і в Київському полку). Оленівська сотня — в 1649 р. не згадана; в 1654 р. м-ко Оленівка. Олишівська сотня — в 1649 р. не згадується, в 1654 р. м-ко Олишівка (помилково: Ольшівка). Підлипенська сотня — в 1649 р. не згадується, в 1654 р. с. Підлипне. Погарська сотня — в 1649 р. не згадується, в 1654 р. м-ко Погар, с. Юдинів («Іюдино»). Понирненська сотня — в 1649 р. не згадана; в 1654 р. м-ко Понирне (теп. Понирниця), села Вербин («Вербида»), Мезинів (теп. Мезин), Овдіївка (теп. Авдіївка), Покишичі, Псарівка, Родичів (геп. Редичів), Хлопеники (теп. Хлоп'яниця). Попогорська сотня — в 1649 р. не згадана, 1654 р. м-ко Попова Гора. Почепська сотня — в 1649 р. не згадана, в 1654 р. м. Почеп, села Глазів, Димово, Ішово, Рогово, Синьково, Сітолово, Тубольці, Шумоворо («Шубурово»). Рождественська сотня — в 1649 р. не згадана; в 1654 р. м-ко Рождественне (теп. Жовтневе), села Городище, Карильськ, Краснопілля, Оболюння, Очавулино. Сиволозька сотня — в 1649 р. не згадується; в 1654 р. м. Сиволож, с. Омбиш. Синявська сотня — в 1649 р. не згадується; в 1654 р. с. Синявка. Сосницька сотня — в 1649 р.

не згадана; в 1654 р. м. Сосниця, села Зловки, Қиріївське (теп. Киреївка), Сизнітне, Усть-Убедське. Стародубська сотня — в 1649 р. не згадана; в 1654 р. м. Стародуб, с. Старе Городище. Топальська сотня — в 1649 р. не згадується; в 1654 м-ко Топаль, с. Жонци. Шаповалівська сотня — в 1649 р. не згадана; в 1654 р. села Шаповалівка, Високе, Миколаївка, Носилівка, Старосвітське Городище, Стрільники. Шептаківська сотня — в 1649 р. не згадується, м. Шептаки.
Паволоцький полк

Паволоцький полк засновано в 1651 р.[25] Як видно з реєстрів 1649 р. [1, 107—131] і списку міст 1654 р. [III, 29, 30], у склад Паволоцького полку увійшли західні міста Білоцерківського полку (Паволоч, Сквира, Антонів, Торчиця) і північні сотні Кальницького (Винницького) полку (Борщагівка, Погребище, Тетіїв). Сусідили з ним Винницький, Уманський і Білоцерківський полки, на заході межував з Волинським воєводством.

Поділу на сотні Паволоцького полку не знаємо, є тільки список міст і містечок 1654 р.

Антонів, місто — в 1649 р. належало до Білоцерківського полку; Борщагівка, місто — в 1649 р. у Кальницькому полку; Володарка, місто — в 1649 р. у Білоцерківському полку; Джунків (теп. Дзюньків), місто; Қошів, місто; Лобачів, місто; Паволоч, місто — в 1649 р. у Білоцерківському полку; Погребище, місто — в 1649 р. у Кальницькому полку; П'ятигори, місто в 1649 р. у Білоцерківському полку; Ружин, місто; Сквира, містечко — в 1649 р. у Білоцерківському полку; Стрижавка, містечко; Тетіїв, місто — в 1649 р. у Кальницькому полку; Торчиця, місто — в 1649 р. у Білоцерківському полку.

Переяславський полк

Переяславський полк у 1649 р. [1, 215—239] мав такі межі: на заході межував з Київським полком, крайніми містами тут були Моровськ, Остер, Заворичі, Гоголів, Боришполе, Воронків. З півдня була межа з Канівським і Черкаським полками. Південні сотні полку — Воронківська, Переяславська, Гельм'язівська. Зі сходу межують Прилуцький і Кропивенський полки; крайні сотні з цього боку — Биківська, Яготинська, Гельм'язівська. На півночі сусідили в 1649 р. Чернігівський і Ніжинський полки (крайні сотні Моровська і Козелецька), в 1654 р. — тільки Ніжинський полк.

У 1654 р. [II, 28; III, 239—240] сталася зміна границь між Київським і Переяславським полками. Від Переяслава до Києва відійшли Остерська, Козелецька, Заворицька сотні і північну межу склали Гоголівська, Басанська, Биківська сотні.

У 1649 р. Переяславський полк поділявся на 19 сотень, 14 з яких названі від міст.

Баришпільська сотня — м. Баришполе (теп. Бориспіль). Баришська сотня — м. Баришівка. Басанська сотня — м. Басань (невідомо чи Стара Басань, чи Нова Басань). Березанська сотня — м-ко Березань. Биківська сотня — м-ко Биків. Воронківська сотня — м. Воронків. Гельм'язівська сотня — м. Гельм'язів. Гоголівська сотня — м. Гоголів. До сотні належала Богданівка; тутешні козаки названі в реєстрах «Богдановци». Заворицька сотня — м-ко Заворичі, в 1654 р. належало до Київського полку [III, 28]. Козельська сотня (помилково «сотня Котельская») — м. Козелець, у 1654 р. при Київському полку [III, 28]. Моровська сотня («сотня Муравская») — Моровськ, у 1654 р. не згадується. Острянська сотня м. Остер («Остря»), в 1654 р. при Київському полку [III, 28]. Переяславська сотня — м. Переяслав. До Переяслава належали, мабуть, сотні, названі від імен сотників: Романенкова, Івана Коваленка, Чикменева, Оверка Сидоровича, Івана Бабича. Яготинська сотня — м-ко Яготин[26].

Пінсько-Турівський полк

Запорізьке військо зайняло Пінський повіт на початку 1657 р. У січні 1657 р. козацькі застави були в Турові і Висоцьку; в травні козаки зайняли Видибір над Стиром, перед тим, мабуть, Воронє над Горинню, потім Лосичі під Пінськом. 30 червня 1657 р. шляхта Пінського повіту склала присягу вірності Запорізькому Війську. За гетьманства Виговського границі полку означувано «між Горинею та Десною–Стиром»; осідком полковника був Турів, або Давидгородок[27].

Подільський полк

Запорізьке військо від початку повстання 1648 р. прагнуло оволодіти Поділлям. На початку 1649 р. уже зустрічаємо титул подільського полковника: так називається Іван Федорович Богун в листі від 24 лютого 1649 р.[28] За Зборівською угодою Подільське воєводство залишилось за Річчю Посполитою, лише Шаргородський округ перейшов під владу Запорізького війська і був включений до Браславського полку. Пізніше, під час походів на поляків, козацькі війська щораз глибше заходили на Поділля. В 1657 р., під час війни з Польщею, наново розпочато організацію Подільського полку. В січні 1657 р. бачимо під козацькою владою Калюс. Коли поляки з Кам'янця напали на це містечко, Богдан Хмельницький надіслав скаргу до царя про те, що поляки порушили перемир'я, укладене Віленською комісією[29]. За гетьманства Виговського (в лютому 1658 р.) у Межибожі перебував Федір Михайлович — «полковник подільський, стражник пограничний, губернатор замку межибіжського»[30]. Докладніших звісток про захоплення козаками Поділля не маємо.

В 1660 р. Юрій Хмельницький в записці до царя у справі кордону з Польщею зазначав, що за Богдана межа від Поділля йшла на Межибож, Винницю (?), Бар, Зіньків, а від Молдавії на Студеницю, Могилів, Ямпіль, Рашків[31].

Полтавський полк

Полтавський полк [1, 279—303; II, 239, 300—301; II, 29] у 1649—1654 рр. на заході межував з Миргородським, Кропивенським, Чигиринським полками, на сході — з Російською державою.

У 1649 р. до Полтавського полку належало 19 сотень в 17 містах.

Балаклійська сотня — м. Балаклійка (теп. Балаклія), слобідки Борки («Бурки») і Решетилівка. Богацька сотня — м. Богачка (теп. Велика Богачка), слобідка Білоцерківці. Борківські сотні (дві) — м. Борки («Буки», теп. Бірки). Веприцька сотня — м. Веприк. Гадяцька сотня — м. Гадяч. Зіньківська сотня — м. Зіньків. Книшівська сотня — Книшівка «од Гадячного», в 1654 р. не згадується. Кобеляцька сотня — м. Кобеляки, в 1654 р. сотник не згадується. Ковалівська сотня — м-ко Ковалівка, в 1654 р. сотника немає. Куземинська сотня («сотня Кузимірская») — м. Куземин. Лукомська сотня («сотня Лукомская») м. Лукомля (теп. Лукім'я). Лютенська сотня — м. Лютенька. Опішнянська сотня «з Опушное» — м. Опішня. Подольська сотня («Гадяцкого повіту») — М. Подольск (положення невідоме). Полтавські сотні (три) — м. Полтава, одна сотня без окремої назви, дві інші названі від імен сотників Петрашова і Оксютина. Ряшівська сотня — м. Ряшівка (теп. Рашівка).

У 1654 р. згадується ще чотири сотні: м. Більськ; м. Котельва (також «Котелва Заровского» [1, 239]); м. Старі Санжари (теп. Санджари) і слобідка Нові Санжари; м. Черкаська Грень (теп. Грунь).

Прилуцький полк

Прилуцький полк [1, 304—320; III, 30] на півночі в 1649 р. межував з Чернігівським полком, у 1654 р. — з Ніжинським; крайні його сотні з цього боку Монастирищинська, Ічнянська, Кропивенська, Галянська, Краснянська, Гурівська, Корибутівська. На заході він мав кордон з Переяславським полком; крайні сотні — Галицька, Дівицька, Прилуцька. На сході межував з Миргородським полком; пограничні сотні — Корибутівська, Голенки, Кропивенська, Сріблянська, Варвинська.

Прилуцький полк поділявся на 20 сотень, які були в 15 містах.

Варвинські сотні, дві м. Варва. Галицька сотня — м. Гадиця. Голянська сотня («сотня Горлюнская») м-ко Голянці (теп. Голінка). Городенська сотня — м. Городня, не згадується в 1654 р. Гурівська сотня — с. Гурівка (теп. Юрівка) в 1654 р. не згадується. Дівицька сотня — м-ко Дівиця (теп. Велика Дівиця), в 1654 р. не згадується. Іваницька сотня — м-ко Іваниця. Іченські сотні (дві) м-ко Ічня. Корибутівська сотня — м-ко Корибутів. Краснянська сотня — м-ко Красне (теп. Красний Колядин)[32]. Кропивенська сотня — с. Кропивна, не згадується в 1654 р. До сотні належало Липове (козаки «липовчане»). Монастирська сотня — м-ко Монастирище. Переволочинська сотня — м-ко Переволочна. Прилуцькі сотні (чотири) м. Прилука; три сотні названі прилуцькими, четверта по імені сотника Шкуратова. Сріблянська сотня — м-ко Срібне.

Уманський полк

Границі Уманського полку в 1649—1654 рр. [1, 138—147] були такі.

На заході межа йшла Қальницьким (Винницьким) і Браславським полками; крайні міста тут — Іванків (?), Цибуліз, Івангород, Вербич, Кисляк, Ладижин, Соболівка, Кирилівка, Бершадь, Романівка, Демівка. Гранична межа проходить в районі річок Собі і Богу.

На півночі і північному сході сусідив у 1649 р. Білоцерківський, у 1654 р. — Паволоцький і Білоцерківський полки; крайні міста з цього боку — Цибулів, Бузівка, Буки, Маньківка.

З півдня межі полку доходили до степу і були дуже нерівні. Далеко на південь іде вузький клин від браславської границі по р. Удич; найдальшими південними поселеннями тут є Демівка, Романівка і Бундурівка на річках Савранці і Яланці.

У східній частині полкової території найбільш віддалені Уманська сотня і приналежні до неї Псарівка і Сушківка в районі р. Ятрані.

У 1649 р. Уманський полк мав 14 сотень.

Бабанська сотня [I, 138][33] — м. Бабани (теп. Старі Бабани), згадане також у списку 1654 р. Бершадська сотня[34] [I, 140] — м. Бершадь, у списку 1654 р. не згадується. До сотні належали, мабуть, м-ка Кириївка і Устя, згадані у списку 1654 р. Бузівська сотня — м. Бузівка, згадане в 1654 р. («Базувка»). Бучанська сотня[35] [1, 147]. — М. Буки, є також у списку 1654 р. Івангородська сотня — м. Івангород, у списку 1654 р. не згадується. В цій околиці лежить згадане у списку 1654 р. м-ко Орадівка; можливо, до сотні належало й м-ко Хрестиполя (тел. Христинівка). Іванська сотня — м. Іванка (теп. Іваньки), згадана й у 1654 р. Кислянська сотня — м. Кисляк, у 1654 р. не згадується. Мабуть, до сотні належали міста Вербич і Қублич та м-ко Степанівка, згадані у списку 1654 р. Кочубеївська сотня[36] [1, 141] — м. Кочубеївка, не згадане в 1654 р. Можливо, до сотні належало м. Верхівка (теп. Верхнячка), відоме із списку 1654 р. Ладижинська сотня — м. Ладижин, згадане в 1654 р. Маньківська сотня — м. Маньківка, згадане в списку 1654 р.; можливо, до сотні належало сусіднє м. Цимерманівка (пізніше Циберманівка), згадане в 1654 р. Романівська сотня — м. Романівка, над притокою Яланця (до Бугу), в 1654 р. не згадується; можливо, до сотні належало м. Демівка (теп. Димівка) і м-ко Бундурівка. Соболівська сотня — м. Соболівка, згадане серед міст 1654 р. до сотні належали, мабуть, м-ка Манчюлка, Мшарова (теп. Мишарівка) і Стражгородок (теп. Стражгород). Уманська сотня — м. Умань; по сусідству в 1654 р. були м-ка Псарівка (теп. Ятранівка), Сушківка і Ягубець («Єгубець»). Цибулівська сотня — м. Цибулів, в 1654 р. не згадується; по сусідству, мабуть, було м-ко Іванків; до сотні, можливо, належало м-ко Конева (теп. Конела).

Черкаський полк

Черкаський полк [1, 27—60; III, 29; 1, 239] межував з Переяславським, Корсунським, Чигиринським і Кропивенським полками.

У 1649 р. він ділився на 18 сотень, з яких тільки п'ять мали назви від міст (згадані і в списку 1654 р.).

Домонтівська сотня — м-ко Домонтів. Золотоніська сотня — м-ко Золотоноша. Мошенська сотня — м. Мошни. Піщанська сотня — м-ко Піщане. Черкаська сотня — м. Черкаси.

Невідомо, де стояли інші сотні, названі від імен сотників: сотня Шубцева, Петрашкова, Драгилева, Мошенцева, Маркова, Лазарева, Саварського, Вовченкова, Кулаковського, Островського, Микитина, Савина, Богушкова[37].
Чернігівський полк

Чернігівський полк [I, 329—337] зазнав великих територіальних змін. У 1649 р. він межував на півдні з Київським, Переяславським, Ніжинським і Прилуцьким полками; крайні північні сотні — Чернігівська, Сосницька, Батуринська, Конотопська; північна частина Чернігівського воєводства з Новгород-Сіверським і Стародубом до реєстрів не включена.

У 1649 р. до Чернігівського полку належало сім сотень.

Батуринська сотня — м. Батурин. Бахмацька сотня («сотня Бахмацкая») — м. Бахмач. Борзнянська сотня — м. Борзна; до сотні належала Загорівка (козаки — «загоровці»). Івангородська сотня — м. Івангород. Конотопська сотня — м. Конотоп. Сосницька сотня — м. Сосниця. Чернігівська сотня — м. Чернігів; сотні належали «борзенці».

Пізніше Чернігівський полк втратив більшу частину території — вона відійшла до Ніжинського полку. В 1654 р. у складі його названо тільки м. Чернігів, Седнів, Слабин і два «пусті городи» Лоїв і Любеч [II, 239; III, 30]. Межі Чернігівського полку доходили тоді до Київського і Ніжинського полків.

Чигиринський полк

Чигиринський полк 1649—1654 рр. [I, 1—27; III, 28] займав територію по обох боках Дніпра і межував з Корсунським, Черкаським і Полтавським полками; крайні міста на півночі — Орловець, Баклій, Сміла, Жаботин, Медведівка, Вереміївка, Жовнин, Остап'я, Голтва; на півдні межі полку доходили до Чорного шляху і р. Цибульника та до Дніпра, по обох боках ріки.

У 1649 р. полк поділявся на 19 сотень.

Баклійська сотня («сотня Баклиская») — Баклій, згадується в 1654 р. як «городок» (теп. Балаклія). Боровицька сотня — м-ко Боровиця, в 1654 р. не згадується. Бужинська сотня — с. Бужин, у 1654 р. «городище». Вереміївська сотня — Вереміївка, в 1654 р. «городище». Воронівська сотня — Воронівка, в 1654 р. «городище». Голов'ятинська сотня («сотня Оловятинская») — Голов'ятин, у 1654 р. не згадується. Голтвинська сотня — Голтва, в 1654 р. «городище». До сотні належав, можливо, «городок» Манжелійка і м-ко Федорівка[38]. Жаботинська сотня — м. Жаботин. Жовнинська сотня — м. Жовнин («Желмин», теп. Жовнине) у 1654 р. «городище». До сотні належало, мабуть, і «городище» Чигирин Дуброва. Кременчуцька сотня — Кременчук, у 1654 р. «городище». До сотні належало, певно, м-ко Власівка. Крилівська сотня — Крилів, у 1654 р. «городище». Максимівська сотня — Максимівка, 1654 р. «городок». До сотні належав, мабуть, городок Пиво. Медведівська сотня — м. Медведівка. Омельницька сотня — Омельник, у 1665 р. «городок». Орловська сотня — м. Орловець (теп. Орлівець). Остапівська сотня — Остап'я («Остапья»), в 1654 р. «городище» (теп. Остапове). Потоцька сотня — Поток, у 1654 р. «городище» (теп. Потоки). Смілівська сотня — м. Сміла. До сотні належав, можливо, «городок» Константинівка, згадується в 1654 р. Чигиринська сотня — м. Чигирин. До сотні належали, очевидно, м. Суботів і м-ко Кам'янка.

Подані вище матеріали дозволяють скласти карту адміністративного поділу України за досліджуваний період. На карті, яку долучаємо до цього нарису, позначено кордони території Запорізького війська в 1649—1654 рр., межі території полків, встановлені на основі Реєстрів 1649 р., зміни границь деяких полків 1654 р., полкові і сотенні міста. Назви населених пунктів подаються так, як вони засвідчені джерелах XVII ст. 39[39]

 
И. П. Крипякевич
АДМИНИСТРАТИВНОЕ ДЕЛЕНИЕ УКРАИНЫ B 1648-1654 гг.
 
Резюме
 

В результате Освободительной войны под руководством Богдана Хмельницкого на территории центральной Украины сформировалась украинская государственность. На основании реестров Запорожского Войска 1649 г. и переписных книг 1654 г. автором установлено административное деление этой территории за период 1649—1654 гг. В статье определены границы автономной территории Запорожского Войска с Польско-Литовским государством, Русским государством, Молдавским княжеством, Крымским ханством и Турецким государством. Далее дана географическая характеристика этой территории, охватывавшей три бывших воеводства Польско-Литовского государства — Киевское, Браславское и Черниговское, которые разделялись на поветы (уезды) и староства. Вместо упраздненного деления были образованы территориальные полки, которые разделились на сотни. Новое административное деление отличалось от прежнего тем, что его территориальные единицы полки и сотни — были меньше по размеру, чем поветы, и удобнее для организации управления.

——————

  1. ↑ Реестра всего Войска Запорожского (далі посилання на це джерело подається в тексті так: [1, стор...]) (видав О. Бодянський). — Чтения в обществе истории и древностей российских, 1874—1875, і окремо.
  2. ↑ Акты Южной и Западной России. СПб., 1878, т. 10 (далі посилання на це джерело подається в тексті так: [11, стор. ...), стор. 781—838.
  3. ↑ Акты ЮЗР, т. 10, стор. 291—306, пор. 781—838, 239—240; С. А. Белокуров. Перечень городов, городков, мест и местечек в Черкасских полках. — Чтения в обществе истории и древностей российских, 1905, кн. 2 (далі в тексті: [III, стор. ...)).
  4. ↑ Ів. Крип'якевич. Студії над державою Богдана Хмельницького. II. Державні межі (далі — Студії...). — Записки Наукового товариства ім. Шевченка, т. 144.
  5. ↑ Пор. A. Jabłonowski. Atlas Rzeczypospolitej Polskiej. Ziemie ruskie, Варшава — Відень, 1899—1904.
  6. ↑ Студії..., стор. 122.
  7. ↑ У згаданій студії про західні границі автор зазначав біля Коростишева Каменобрід (стор. 17). При докладнішому розгляді виявилося, що ця оселя була на Гнилім Тикичі. — Див. Акты ЮЗР, т. 10, стор. 794.
  8. ↑ Студії..., стор. 121-122.
  9. ↑ А. Лазаревский. Описание Старой Малороссии, т. I, Полк Стародубский. К., 1888, стор. 4—11.
  10. ↑ Студії..., стор. 123—124.
  11. ↑ М. Грушевський. Хмельниччина в розцвіті, вид. 2. К., 1922, стор. 273.
  12. ↑ Поки що не можна вирішити, чи ці зміни зроблені козацькою управою, чи сталися раніше. Карти України А. Яблоновського, які використовуємо для визначення поділу на воєводства і полки, належать до початку XVII ст.
  13. ↑ Пор. Студії..., стор. 123—124.
  14. ↑ Пор. Студії..., стор. 123—124.
  15. ↑ Положення цього міста не можемо визначити.
  16. ↑ Та ж сама місцевість в іншому списку названа «Грудницького місто». — Акты ЮЗР, стор. 239.
  17. ↑ Лист Яськевича від 9 марта 1649 р. — А. Grabowski. Ojczyste spominki, т. I, стор. 16.
  18. ↑ Памятники, изданные временной комиссией для разбора древних актов (далі — Памятники...), т. III, стор. 198—200, 203—204.
  19. ↑ Юрій Хмельницький у записці до царя (травень 1660 р.), пише, що ці місцевості належали до України на основі Зборівської умови: «А починається тая зборовская границя окресленая от ріки Горени і от міста Острога; теди Острог, Заславль, Гюща граничат от Волиня». — Бантиш-Каменский. Источники малороссийской истории, т. 1, стор. 124.
  20. ↑ В. Кордт. Материалы по истории русской картографии, т. II, карта I, IX.
  21. ↑ Жигимонтів тепер невідомий; положення його показує Боплан на правому березі Псла, вище Великої Богачки. В. Кордт. вказ. праця, карта, I, IX.
  22. ↑ Приймаємо за осідок Березівської сотні Березанку біля Ніжина, беручи до уваги, що інше місто з подібною назвою — Березна — в 1649 р. належало до Чернігівського полку (разом з Сосницею). Але в 1654 р. осідок Березівської сотні був у Березні.
  23. ↑ Детальний опис Ніжинського полку див.: Акты ЮЗР, стор. 799—838, сумарний: Акты ЮЗР, стор. 296—300, 239—240. С. А. Белокуров, вказ. праця, стор. 30.
  24. ↑ Акты ЮЗР, стор. 808; пор. Лазаревский. Описание Старой Малороссии, т. II, стор. 143.
  25. ↑ Паволоцький полковник Іван Куцевич Минковський підписався вперше на акті Білоцерківської угоди. — «Памятники...», т. I, стор. 600.
  26. ↑ В одному списку 1654 р. (Акты ЮЗР, стор. 239–240) до Переяславського полку включено також Крукполе (теп. Крупіль, біля Нової Басані).
  27. ↑ Z dziejów Ukrainy. Kraków, 1912. стор. 563, 571 і дальші; Студії…, стор. 121.
  28. ↑ Z dziejów Ukrainy, стор. 492. Одночасно у Шаргороді перебував браславський полковник Данило Нечай (там же, стор. 396–397).
  29. ↑ Реляція К. Іевлева 1657 р.— Сборник статей Временной комиссии для разбора древних актов, т. I, стор. 94, пор. стор. 82.
  30. ↑ «Памятники..», т. III, стор. 207—209.
  31. ↑ Бантыш-Каменский, вказ. праця, т. 1, стор. 124.
  32. ↑ На картах Боплана позначений як Красне; пор. Кордт. Материалы по истории русской картографии, т. II, карта II.
  33. ↑ Помилково «сотня Дабанская».
  34. ↑ Помилково «сотня Дершадская».
  35. ↑ Помилково «сотня Дутянская».
  36. ↑ Помилково «сотня Кутобівская».
  37. ↑ Видавець «Реєстрів» Осип Бодянський висловив думку, що правобережні сотні мають назви від своїх сотників. Однак немає доказів того, що всі ці сотні були на правому боці Дніпра.
  38. ↑ Друга Федорівка є на південь від Чигирина при самому Чорному шляху, але чи була вона заселена в ті часи — невідомо.
  39. ↑ На карті залишилися непозначеними Білоруський (Чавський), Волинський, Пінсько-Турівський і Подільський полки, а також у Білоцерківському полку — Грищів, у Миргородському — Паньківка, у Ніжинському — Бобів, у Полтавському — Подольськ.

Ця робота поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 Unported (Із зазначенням авторства — поширення на тих самих умовах 4.0 неадаптована), яка дозволяє вільне використання, поширення й створення похідних робіт за умови дотримання і зазначення ліцензії та автора оригінальної роботи.

 
Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Історичні_джерела_та_їх_використання/2/Адміністративний_поділ_України_1648—1654_рр.&oldid=347044