Історичні джерела та їх використання/1/Висла печатка з Воїнського городища

◀ Печатка Одеського комітету РСДРП (серпень 1904 — липень 1905 рр.)

Історичні джерела та їх використання. Випуск №1 Висла печатка з Воїнського городища (Р. О. Юра)

Про українську історичну метрологію ▶

——————

Р. О. Юра

Висла печатка з Воїнського городища

У 1959 р. під час археологічних досліджень Воїнського городища — залишків древньоруського літописного міста Воїня — була знайдена висла свинцева печатка (рис. 1), яка становить інтерес не тільки як рідкісна пам'ятка сфрагістики, а й як історичний документ^[1]. Цей інтерес зумовлюється умовами її знахідки.

Воїнське городище розташовувалось на околиці села Воїнської Греблі Градизького району Полтавської області, на низькому правому березі річки Сули біля її гирла. В зв'язку із спорудженням Кременчуцької ГЕС воно опинилось тепер на дні Кременчуцького моря. В процесі розкопок з'ясувалось, що Воїнь був своєрідною укріпленою гаванню, куди могли заходити для формування у великі каравани кораблі руських купців; які направлялись у Візантію. Цим Воїнь дуже нагадує інше древньо-руське місто на Дніпрі — Вітачев, який, за повідомленням візантійського імператора Костянтина Багрянородного (X ст.), був збірним пунктом і перевалочною базою для руських кораблів, що пливли великим водним шляхом «з варяг у греки». Тому не дивно, що торгівля відігравала в господарському житті Воїня головну роль. Так, про широкі торговельні зв'язки Воїня з Візантією свідчать численні знахідки візантійських амфор, в яких, як відомо, привозили на Русь вино і маслинову олію, а також візантійських монет XI—XIII ст. Цікаво відзначити, що в одному з господарських приміщень городища знайдено масивні свинцеві гирі.

Рис. 1-а. Висла свинцева печатка з Воїнського городища. Лицьовий бік (збільшено у два рази).

Рис. 1-б. Висла свинцева печатка з Воїнського городища. Зворотний бік (збільшено у два рази).

Найбільш ранній матеріал, який знайдено на Воїнському городищі, може бути віднесений до кінця X ст., хоча в літописах Воїнь вперше згадується під 1055 р. Це дозволяє нам розглядати Воїнь як одне з міст-фортець на Сулі, що були збудовані ще при київському великому князі Володимирі Святославичі з метою охорони південних кордонів Русі. Дуже вигідне стратегічне положення Воїня дозволяло контролювати судноплавство як по Дніпру, так і по Сулі. Остання згадка про Воїнь в наших літописах відноситься до 1147 р., хоч є всі підстави вважати, що остаточно життя в ньому припинилося лише під час татаро-монгольської навали.

Висла печатка була знайдена на відстані біля 4 м на північ від залишків великого наземного житла XI ст., що знаходилось на терасовидній площадці городища (ділянка № 3, квадрат 2Г, глибина 0,4 м, інвентарний № 12). Печатка має вигляд овального диска (діаметри — 30—35 мм) товщиною 3 мм; сам штемпель круглий (діаметр — 27 мм). У товщі диска зберігся наскрізний отвір для шнура. На лицьовому боці печатки зображено на повний зріст безбородого чоловіка у парадному імператорському (або князівському) вбранні. На голові у нього імператорський вінець-орната, від якого до плеч спускаються підвіски — препендулії на зразок тих, що зображуються на візантійських монетах та сребрениках Володимира Святославича. На шиї — обруч, тобто шийна гривна. Пишний одяг, що нагадує епітрахіліон, має прикраси у вигляді горизонтальних рядків крапок, що відмежовуються один від одного горизонтальними рисками. З-під одягу видно ноги, взуті в чоботи. В правій руці чоловік держить скіпетр, в лівій — державу. Навколо зображення обідок із крапок, що майже злились у лінію. По обидва боки постаті видно нерозбірливий круговий напис, який, на превеликий жаль, досі прочитати не пощастило (добре видно лише дві літери: І і Т). На зворотному боці печатки орнаментальне зображення на все поле — розетка у вигляді стилізованого хреста в подвійному лінійному обідку; між першим і другим кругом обідка розташований ряд крапок.

Аналогічна висла печатка була знайдена у Новгороді^[2]. Правда, лицьовий бік цієї печатки повністю знищений, але ретельне вивчення її зворотного боку дозволило встановити, що вона була відтиснута тими ж самими матрицями, що й печатка з Воїня. М. П. Лихачов, на жаль, обмежився лише вказівкою на те, що епоха цієї печатки може бути визначена тільки по краще збереженому екземплярі. Будь-яких аналогій опублікованій ним печатці він не наводить.

Серед відомих нам древньоруських вислих печаток домонгольського часу, які можуть бути в якійсь мірі порівняні з печатками з Воїня і Новгорода, є печатки з зображенням Дмитрія Солунського на одному боці і розетки у вигляді стилізованої квітки, оточеної обідком із крапок,— на другому^[3]. М. П. Лихачов датує їх другою половиною XI ст. і приписує великому князю київському Ізяславу Ярославичу (1054—1078), хресне ім'я якого було Дмитрій^[4]. Інші древньоруські печатки з одним, чисто орнаментальним, боком нам не відомі; такі орнаментальні мотиви зустрічаються лише на деяких візантійських печатках X— XI ст^[5].

До остаточної розшифровки напису на печатці з Воїня можна висловити лише припущення, що вона належала комусь з князів сім'ї Ярослава Мудрого, оскільки вона виділяється серед інших печаток цього часу своїми розмірами, типом зображення і досконалістю виготовлення. Якому б з князів не належала ця печатка, вона викликає певний інтерес як історичний документ, що свідчить про широкі політичні та торговельні зв'язки древньоруського міста-фортеці Воїня.

1. Дослідження Воїнського городища проводилось протягом 1956—1959 рр. Кременчуцькою древньоруською експедицією Інституту археології АН УРСР під керівництвом В. К. Гончарова і В. І. Довженка. Див.: В. К. Гончаров, В. А. Богусевич, Р. А. Юра, Раскопки древнерусского города Воиня в 1956 году, Краткие сообщения института археологии, в. 8, К., 1959, стор. 60—61; Р. О. Юра, Археологічні дослідження городища Воїня, «Український історичний журнал», 1960, № 1, стор. 149—151.
2. Н. П. Лихачев, Материалы для истории византийской и русской сфрагистики, в. 2, Труды музея палеографии, Л., 1930, стор. 43, рис. 46.
3. Н. П. Лихачев, Материалы.., в. 1, Л., 1928, стор. 166, рис. 79, а також таблиці XXVI, 8 та XXX, 2; Н. Д. Мец, Новые поступления нуми¬зматического отдела музея, Ежегодник Государственного исторического музея за 1960 год, М., 1962, стор. 56, рис. 1, а.
4. Н. П. Лихачев, Материалы.., в. 1, Л., 1928, стор. 167.
5. Там же