ізвір
ізвір
|
*Ізві́р, вору, м. Ущелье, горная долина. Громами себе розсаджують, кремнисті голови собі розбивають, ліси на тріски розколюють, ізвори людьми рівняють. Черемш. Вниз западалися боки гори у глибокі чорні ізвори. Коцюб. Тіні.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28