Ідеальний публіцист
Він пише сміливо, не боячись нікого —
Слабого,
Усе, що вказує йому його натура
Й цензура.
Він може написать філіппіку завзяту
За плату;
Він скаже, що згола порядки всі лихії —
Чужії,
Що стогне ввесь народ, тяжким забитий горем —
За морем.
Він біди згадує країв усіх нещасних,
Крім власних.
Він пише, як зробить, щоб став багатшим кожний
Вельможний.
Він хоче, щоб народ ізмалку міг навчатись —
Вклонятись.
Він прагне, щоб і пан придбав потрібні знання —
Здирання.
Не вміє він брехать і дурно гроші дерти —
По смерти.
|
|
Примітки
Вперше надруковано в журналі «Зоря», 1891, стор. 43. Первісний варіант цієї поезії — «Сміливий чоловік».
