Словник української мови (1937)/відвічний
| ◀ відвічати | Словник української мови В відвічний |
відвічно ▶ |
|
Відві́чний, а, е. Вечный, всегда бывший. Довгий острів на Дніпрі, укритий одвічним лісом. Стор.
| ◀ відвічати | Словник української мови Борис Грінченко В відвічний |
відвічно ▶ |
|
Словник української мови — В
відвічний
Борис Грінченко
1937
Відві́чний, а, е. Вечный, всегда бывший. Довгий острів на Дніпрі, укритий одвічним лісом. Стор.