Сторінка:Mukhailo Petrenko Zhittja i tvorchist.pdf/8

Ця сторінка вичитана
Вiд упорядникiв

Михайло Миколайович Петренко (1817–1862) отримав вищу юридичну освіту, закінчивши в 1841 році Харківський університет. Починаючи з липня 1844 року до кінця 1862 року він служив в установах Харківської губернії, підпорядкованих Міністерству юстиції Російської імперії.

Проте відомим Михайло Петренко став завдяки його захопленню поезією. Творча спадщина митця невелика, але його вірші пам’ятають і понині. Деякі з них з часом стали словами народних пісень («Дивлюсь я на небо та й думку гадаю...», «Взяв би я бандуру...», «Ходить хвиля по Осколу...»). Незважаючи на це, на нашу думку, люди знають про поета менше, ніж він заслуговує, й це видання покликане заповнити прогалину.

Відкриває книжку наукова стаття, автор якої аналізує творчість Михайла Петренка в контексті літературного процесу XIX ст., подає докладну інформацію про видання, в яких друкувалися його вірші. До цієї книжки увійшли вірші Михайла Петренка з відомих збірок, виданих ще за часів життя поета:

  • «Снjпъ», 1841 рік [1];
  • «Молоди́къ», 1843 рік [3];
  • «Южный русскій зборникъ», 1848 рік [5]

та, сучасним українським правописом, зі збірки «Українські поети-романтики 20–40-их років XIX ст.» видавництва «Дніпро», 1968 рік [21].

У 1987 році «Наукова думка» видала книжку «Українські поети-романтики» [26], де охоплено період з 20-их по 60-ті роки XIX століття та представлено творчість більшої кількості поетів. Але в ній, на превеликий жаль, у деяких віршах М. Петренка видавці припустилися друкарських помилок[1], частина з яких потрапила звідти в окремі видання останніх років.

 

  1. У другій частині вірша «Гей, Іване, пора...» пропущено рядок, є декілька дрібних помилок в інших віршах.