52
Михайло Петренко. Життя і творчість
прозі — принагідно можна згадати і «Козачку», і «Максима Гримача» з «Народних оповідань» (1857) Марка Вовчка. Проте, очевидно, ситуація, яка імпліцитно передбачала велику множину суперечок і діалогів, більше надавалася для драматичного втілення, аніж для іще психологічно мало розвинутої прози середини ХIХ ст.
Змістом розглядуваного драматичного фрагмента за авторством Петренка є не пристрасті із вибором чи відхиленням претендента на руку, а, поки що (у межах першої дії, що складається із двох сцен), тривала миролюбна розмова головної героїні — Галі — та її тітки на означену тему. Все ж закроєння цієї першої дії дає підстави розглядати твір Петренка у вже окресленому сюжетному ряду.
Галя із цієї п’єси Петренка від героїнь найближчих за часом створення українських п’єс вирізняється значно вищим ступенем самостійності. Стосовно неї в ролі чинника вибору не може виступати нужденний матеріальний стан (як у Наталки Полтавки) чи залежність від опікуна (як у Любки з опери «Купала на Iвана», котру опікун хоче видати за того, перед ким заборгував); сумною обставиною її ситуації є те, що вона — сирота, але, з іншого боку, цим зумовлене й те, що на її вибір не чинить тиску владна батьківська позиція (як це має місце стосовно Галі з «Назара Стодолі»), а голос тітки для героїні п’єси Петренка не звучить категорично. Крім того, Галі, як це випливає із тексту п’єси, від померлих батьків залишилася певна спадщина, тож вона не залежить від підтримки опікунів і не відчуває примусу доконче пошукувати шлюбу із багатієм.
Можна спостерегти, що у п’єсі Петренка взято трохи іншу тональність порівняно з уже названими п’єсами. Потрібно робити поправки на злегка гумористичний відтінок написаних Петренком сцен, на атмосферу довірливості і взаємної доброзичливості, що панує між обома дійовими особами п’єси — здається, саме цим можна пояснити ігрові надмірності у поведінці (власне, поки що у мовленні) Галі, жартівливі відтінки у її резонах та фантазуваннях.
