Сторінка:Mukhailo Petrenko Zhittja i tvorchist.pdf/142

Ця сторінка вичитана

142

Михайло Петренко. Життя і творчість



Наче легше мені стало,
 Наче менша мука.
Цитьте, вітри, цитьте, буйні!
 Горя не будіте!
Дайте мені, молодому,
 Хоч на час спочити!
Бо те горе нескінченне,
 Боже, надоїло;
Чую, серденько від його
 В крові закипіло.
Що ж те горе колихало,
 Від чого заснуло?
Мабуть мила чорнобрива
 К серцю пригорнула?
Сеї ласки я не знаю,
 В сьому не кохаюсь;
Коли тяжко мені стане,
 К дубу пригортаюсь!
Моє горе, моє люте
 Вздохи колихали,
Сльози, пісні жалісливі
 Його присипляли.
Уморили моє горе
 Не жарти дівочі;
Ох, вибили його з сили
 Безсоннії ночі.
Цитьте ж, вітри, не гудіте,
 Нехай йому спиться!
Мука мені, як проснеться:
 Душа розболиться!
Ой загули буйні вітри,
 Похилились лози:
Чую, горе моє встало,
 Ой де ж мої сльози?