Сторінка:Mukhailo Petrenko Zhittja i tvorchist.pdf/141

Ця сторінка вичитана

Зi збiрки «Українськi поети-романтики»

141



Хвиле, хвиле, буйна хвиле,
 Удар мене в груди:
Мені гірко жить на світі,
 Чи не легше буде!
Покотилась буйна хвиля
 На жовтий пісочок;
Де ти, милий, чорнобривий,
 Сизий голубочок!


2

Прийди прижмись, моя мила,
 Та до мого серця;
Болить воно від кохання,
 Так чи не минеться.
Прийди схили головоньку
 На білії груди,
Тоді взнаєш, моя мила,
 Як там серце любе.
Цілуй, цілуй мене в серце
 Своїми устами,
Так почуєш, як те горе
 Стука молотками.
Ой Боже мій, о Боже мій!
 Де те серце діти?
Ох, прийдеться з таким серцем
 На той світ забігти.


3

Цитьте, вітри! Цитьте, буйні!
 В лузі не гудіте!
Моє горе лягло спати,
 Так не розбудіте.
Ох, заснуло воно в серці,
 Як в норі гадюка;