Орлик у Швеції |
13 |
лїв Поляків, як довго буду в Стокгольмі, бо Войнаровська отверто нахваляла ся, що готовить для мене увязненє і не хоче признати ся і подавати щось до відомости, аж поки сей її гидкий злочин не буде сповнений. Але вона зрадила ся перед паном секретарем Сольданом, котрий з порученя його королївської величности, виступив проти таких інтриґ, загрозивши, що коли мені заподїють щось злого вороги, небезпечність чекає не тілько її майно, але й житє, і порадила через нього, аби я не їхав на Гамбурґ і вибрав яку иншу дорогу. А тим часом вона, давши менї вексель на Гамбурґ і думаючи, що я туди поїду, донесла про се Дашкулови, наслїдком чого цар вислав в Гамбурґ молодшого брата Яґужинського, котрий мав шпіонувати мене і спробувати арештувати. Але ті заходи не вдали ся і він відїхав шукати мене в Вроцлаві, може на розказ свого брата, амбасадора при віденськім дворі. Як ясне потвердженє мого донесеня залучаю тут копії листів, писаних амбасадором, перед приїздом молодшого Яґужинського, до ґрафа і президента цїсарської палати пана Найдгарта, котрий жиє в Вроцлаві.
„Але нема нїчого так злого, щоби воно з часом не повернуло ся на добре; отже і ті листи амбасадора Яґужинського, котрі ворожили менї так зле, вийшли на лїпше. Бо ґраф Найдгарт, з любови і нїжної дружби, які він чув до мого свояка ба-
quales literas et ad quem à S-a R-a М-te in publicis negotijs habui, qua intentione Orientem petere et quâ viâ discedere debui. Praecavebant me ut caverem mihi certi ex Polonis amici, adhuc cum degerim Holmiae, coram quibus Woynarowsciâ palàm gloriabatur, parasse se iàm mihi incaptivationem, et idèo nolle nec confiteri nec communicare, hucusq., donec impium hos scelus adimpletum fuerit. Prodidit etiàm illa se coram D-no Secretario Soldan, exprobrante sibi ex mandato S-ae R-ae M-tis tanta molimina, et minante periculo non substantiae solùm, verùm et vitae, si aliquid mihi mali à hostibus intentati acciderit, quando per illum suasit, ut ego per Hamburgum non discederem, sed aliam carpere ignotam viam. Illa enìm ex ratione dati mihi Hamburgum cambij, putando me illuc discessurum fore, indicavit hoc Daschkul, quapropter Czarus ordinavit Hamburgum natu minorem fratrem Jagusinski, ut ibi mihi invigilaret et incaptivare me curaret. Sed postquam perdiderit oleum et operam, abijt quaesitum me Vratislaviae, torsan à fratre suo Ablegato ad aulam Viennensem iussus, ante cuius adventum, quales scripsit Ablegatus ille literas de me, ad Comitem et Praesidentem Imperialis Camerae, Vratislaviae degentem, Dominum Neidhardth, earum copiam his annecto, quae evidentibus documentis confirmabit meam relationem. Sed uti nihil est tàm malum, quod aliquando non convertatur in bonum, ita et istae Ablegati Jagusinski literae, satis malae, evenerunt mihi benè. Comes enim ille D-nus Neidharth, ex amore et tenerrima
